Стан, проблеми і перспективи розвитку української туристичної індустрії
Використання рекреаційних ресурсів та культурної спадщини для розвитку туризму
14. Створення та ведення Державного кадастру рекреаційних ресурсів туризму.
3. Цивілізовані правові засади туристської діяльності
в Україні – важлива умова реалізації національної туристичної політики
За оцінками Всесвітньої туристської організації (ВТО), наприкінці 2000 р. туризм посів перше місце серед галузей світового господарсько¬го комплексу за обсягом експорту товарів і послуг. Так, у сфері між¬народного туристського обміну щорічний обіг коштів становить понад 2,2 трлн доларів.
Виробляючи 11 % глобального (загальносвітового) національного продукту, залучаючи 7 % світових інвестицій, туризм нині є найпотужні¬шою сферою світової економіки. На частку туризму припадає 11 % споживчих витрат, 5 % податкових надходжень. Ще в 1996 р. за валют¬ними надходженнями, що зростають на 9 % щороку, туризм випередив експорт нафтопродуктів, телекомунікаційного обладнання, автомобіле¬будування, всі інші види послуг.Сфера гостинності туристських комплексів — найпотужніша в світі. У ній зайнято понад 200 млн чол. (або 8 % існуючих робочих місць), половина з яких працює в готельному господарстві. У жодній галузі індустрії немає такої кількості працівників, які вступають у контакт зі споживачами її продукції. У 2000 р. кількість світових туристських прибуттів, іншими словами, туристів, становила близько 700 млн чол., що означає зростання порівняно з 1999 р. на 7,4 %.
Можна зі всією відповідальністю стверджувати, що туризм і подо¬рожі увійшли до числа першочергових потреб людини. Частка витрат населення на туризм у Великій Британії становить 19 % сімейного бюд¬жету; у ФРН - 16 %, у Японії - 14 %, у Франції та США - 12 %. Середня американська родина витрачає на туризм 3900 дол. щороку.
Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвине¬ніших у туристичному відношенні країн світу. Маючи вигідне геополі-тичне розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Держава володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культур¬но-історичними пам'ятками, широкою індустрією подорожей та туризму.
В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засо¬бом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.
Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава про¬голошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного макси¬мально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економіч¬них інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культур¬ної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закар¬патська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.
В умовах занепаду промислових підприємств спостерігається інтенсив¬ний процес відтоку робочої сили з традиційно провідних галузей еко¬номіки України (металургійної, машинобудівної, оборонної та ін.) у сферу надання послуг. Це закономірний процес розвитку світової економіки. Слід наголосити, що вартість створення одного робочого місця в сфері туризму в 20 разів менша, ніж у промисловості.
Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей еко¬номіки, в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житло¬во-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мис¬тецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонуван¬ня туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і близько 10 — 15 % населення України.