Статистичне дослідження національного багатства

По-перше; вони відбивають бажання працювати з повною віддачею і знижують продуктивність праці. Підвищення граничної податкової ставки до 55 або 60% залишає людям та підприємствам в результаті менше половини того, що вони заробили. Той, хто не має можливості залишати собі велику частину заробленого, втрачає прагнення багато заробляти. У деяких випадках високі податкові ставки навіть примушують найбільш працездатних громадян виїжджати в країни з низькими податками. Ці зміни скорочують пропозицію праці і спричиняють в країні зниження виробництва.

Високі податкові ставки породжують і неефективне використання праці. Деякі люди будуть міняти заняття, прибутки від яких оподатковуються, на менш продуктивні, але не оподатковувані податком види діяльності (наприклад, працюючи вдома на самого себе). Результатом стають втрати і економічна неефективність.

По-друге, високі податкові ставки скорочують як масштаби, так і ефективність капіталовкладень. Вони відлякують іноземних інвесторів, а внутрішніх примушують шукати інвестиційні проекти за кордоном, де податки нижче. Це приводить до скорочення темпів оновлення капіталу, і тим самим дестимулює економічне зростання. Крім того, внутрішні інвестори звертаються до проектів, де легше укрити поточний прибуток від податків, і відмовляються від проектів, що володіють високим рівнем прибутковості, але меншими можливостями уникнути оподаткування.

Рис. Структура національного багатства (згідно з СНР Євростату)Зрозуміло, що в статистиці національного багатства, де об'єднуються в окремі групи різнорідні елементи, можуть бути використані лише вартісні показники. Цей підхід не тягне за со¬бою ускладнень при обчисленні обсягу та структури національ¬ного багатства. Адже в цьому разі використовуються моментні показники обсягу окремих матеріальних благ q1, та відповідних їм цін рі за станом на одну й ту саму дату для всіх складових розра¬хунку, і ми дістаємо значення вартості національного багатства:

Q = ∑ pi qi

Таку оцінку називають оцінкою в діючих цінах. У СНР показ¬ники національного багатства на початок періоду називають за¬пасами. Пов'язуючи їх з показниками поточних операцій, які на¬зивають потоками, дістають дані на кінець періоду як нагромад¬ження для наступного циклу відтворення. Як уже зазначалося на початку розділу, у цьому разі показники національного багатства грають провідну роль у всій системі статистичної інформації країни. Причому в СНР ці дані наводяться за залишковою вартіс¬тю (про яку докладніше буде сказано далі), відбиваючи результа¬ти «чистого» нагромадження.

При вивченні динаміки та при міжнародних порівняннях оцінка в діючих цінах непридатна. Адже відмінності, що вини¬кають, можуть бути зумовлені не тільки різницею в обсязі скла¬дових, а й різницею в рівнях цін:

Σ р1 q1 - Σ р0 q0 =ΔQ(pxq).

З метою елімінування впливу непропорційної зміни цін на окремі складові національного багатства СНР рекомендує щоріч¬но переоцінювати національне багатство в сучасні (діючі) ціни за допомогою спеціальних індексів цін, тобто щороку обчислювати ці складові за відновлюваною вартістю:

Σ (——) q1 = Σ

або використовувати розрахунки в порівняльних цінах певного базо¬вого року, у цінах якого обчислюються всі зведені економічні пока¬зники системи. Використання порівняльних цін дозволяє елімінува¬ти їх вплив при порівнянні вартості національного багатства:

Σ р0 q1 - Σ р0 q0 =ΔQ(q).

Відносні зміни вартості національного багатства в динаміці відбивають індекси:

вартості національного багатства