Статистичне дослідження національного багатства

-експедиційне (усне) – реєстратори заповнюють формуляри спостереження і водночас перевіряють правильність відповідей і їх вірогідність;

-самореєстрація – респонденти самі записують відповіді в статистичних формулярах; недоліком такого способу є велика кількість помилок;

-кореспонденція – спеціальні дописувачі заповнюють формуляри згідно з інструкцією і передають відомості до статистичних органів. Кореспонденти бувають добровільні чи платні. Прикладом може бути нагляд за якістю продукції;

-анкетне;

-явочне – респонденти самостійно з'являються до органів статистики і повідомляють дані про себе. Прикладом може бути постановка на облік у військкоматі, оформлення шлюбів.

Людське суспільство, незалежно від його масштабів, може іс¬нувати лише в тому разі, якщо додержує певних економічних за¬конів. Бажання окремих осіб, груп людей чи цілих країн нехтува¬ти об'єктивно існуючими законами призводить, як учить історія, до необхідності болісних зрушень у суспільстві, щоб зрештою пристосуватися до цих законів. Результатом такої «перебудови» найчастіше є штучне зменшення кількості споживачів за допомо¬гою концтаборів, війн, голодної смерті з метою приведення її у відповідність до зменшеного обсягу життєвих благ.

Як ми знаємо з економічної історії, виробництво необхідної кількості матеріальних благ та послуг забезпечується підтриман¬ням на відповідному рівні процесу їх відтворення. І хоча цей процес безперервний, відправним пунктом його є створення не¬обхідних елементів для виробництва матеріальних благ. Ніяк не применшуючи значення послуг та створення багатства в грошо¬вому вигляді, все ж доводиться констатувати той беззаперечний факт, що без матеріальних благ ні послуг, ні грошей не існує. З огляду на це, говорячи про елементи виробництва, можна зробити висновок, що основним елементом (і фактором) вироб¬ництва є праця, яка забезпечує здійснення цього процесу лише в разі її об'єднання з уречевленими факторами виробництва — за¬собами виробництва, за допомогою яких праця впливає на пред¬мет праці для створення продукції. Тобто загалом під уречевле¬ними факторами виробництва розуміють засоби виробництва та предмети праці. Але існування суспільства не обмежується лише періодом участі його членів у процесі виробництва. Для відтво¬рення фізичних та моральних сил суспільство, як ми знаємо, створює і підтримує функціонування соціальної сфери: житлово-комунального господарства, системи охорони здоров'я та освіти, управління, безпеки тощо. А це також потребує наявності певних уречевлених елементів: будівель, споруд, устаткування і т. ін. В умовах ринкової економіки створення чи видобуток необхідних суспільству матеріальних цінностей потребує залучення фінансо¬вих ресурсів, наявність яких є первинною передумовою забезпе¬чення виробництва уречевленими засобами та предметами. Облік і аналіз цих уречевлених елементів, необхідних для існування су¬спільства, виконує статистика національного багатства. Стати¬стика національного багатства — це система показників, за допомогою яких вимірюють наявні та нагромаджені в країні цін¬ності, призначені для підтримання безперервності та розширення процесу суспільного відтворення. Показники національного ба¬гатства за найважливішими елементами (у цілому і на душу на¬селення) є найістотнішими характеристиками суспільно-еконо¬мічного розвитку, досягнутого країною.Обсяг, структура та ефе¬ктивність їх використання (виключаючи, звісно, майно населен¬ня, яке є специфічним елементом, і на відміну від інших відіграє у відтворенні пасивну роль) впливають на основні темпи й про¬порції розвитку країни, зростання національного доходу та рівня життя населення. На визначення цих характеристик національно¬го багатства і спрямована, насамперед, система статистичних показників, які можуть бути об'єднані в такі групи: 1) обсягу і структури; 2) відтворення складових; 3) динаміки національного багатства в цілому та його складових елементів; 4) розміщення по території.

Найважливішими складовими частинами національного багатства у всій сукупності матеріальних благ, споживних вартостей є:

1) створені й нагромаджені у країні виробничі фонди, які, у свою чергу, діляться на основні й оборотні. До основних належать засоби праці (машини, верстати, устаткування, будівлі, споруди тощо), які використовуються у декількох виробничих циклах. До оборотних належать предмети праці (сировина, матеріали, паливо та ін.), які витрачаються повністю протягом одного виробничого циклу;

2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері,— школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні об'єкти;