Еволюційні і революційні форми суспільного розвитку

народність), елементами єдиної культури. Кожна народність має також свій побутовий

спосіб (уклад) життя, свої види господарської діяльності, свої обряди, традиції, свою збірну

назву. Народності утворювались як на основі розкладу первісного устрою і заміни його

рабовласницьким (наприклад, у Римі, Стародавньому Єгипті), так і на базі переходу від

первісного до феодального суспільства в тих країнах, яким рабовласницький лад не був

властивий (наприклад, в Україні, Росії).

Процес ліквідації економічної роздробленості, зміцнення господарських зв'язків між

окремими народностями, об'єднання місцевих ринків всередині тієї чи іншої держави в

загальнонаціональний та інші фактори привели до появи більш зрілої, розвиненої

соціально-етнічної спільності людей - нації.

У літературі немає чіткого визначення поняття "нація". Немало

вчених висловлюють сумнів щодо можливості дати більш-менш

прийнятне визначення нації, посилаючись на виняткову

складність, суперечливість та своєрідність цього феномена,

зокрема, на динамізм та неоднозначність специфічних ознак даної історичної

спільності людей. Визначення, які в літературі можна знайти, тісно пов'язані з

різноманітними теоріями нації. Умовно 'їх можна поділити на кілька основних груп:

психологічні, культурологічні, етнологічні та історико-економічні.

Засновниками психологічної теорії нації є французький філософ та історик Е.Ренан і

австромарксист О.Бауер. У психологічних концепціях закономірності формування та

розвитку націй розглядались як похідні від свідомості і психіки окремої особистості,

"психології народів". Так, в ренанівському трактуванні "нація - це душа, духовний

принцип", що формується шляхом "узгодження" та "солідарності", утворюваної чуттям

минулих та майбутніх поколінь. О.Бауер вважав, що нація являє собою "сукупність людей,

спільністю долі згуртованих у спільність характеру". Ще один представник психологічної