Мотиви лірики Олександра Олеся

Іншу матір маю,

й пою, її кормлю, її доглядаю

Проте митець влучно картає пристосуванців, погрожує їм Божою карою:

Де ви? де ви? час минає,

Божа правда в світ іде.

Божа правда вас спитає

1 не знайде вас ніде

("Ланцюги... Могили... Мури...")

Український народ у багатьох поезіях Олеся постає в образі жебрака-сліпця. Таке тяжке каліцтво, як вважає поет, сталося з нацією після зруйнування Запорізької Січі й трагічної для України Переяславської ради:

Скажи ж, в яких лісах ти заблудив,

Коли себе ти п'яний загубив?..

Чи в тую січ, як ти з землі не знявся,

Чи в тую ніч, як з братом побратався?..

("В яких боях ти пам'ять розгубив")

Радянська Україна для поета - це Україна-бранка. У поезії "Хіба ви знаєте - хто ваша рідна мати" риторичне запитання переростає в прокльони:

Чи то ж братаєтесь з катами,

на нас здіймаєте шаблі?..

Хай висить xмароюнал вами

прокляття рідної землі.

Оправдання пролетарською солідарністю не задовольняють поета. Тим мізернішим виглядає народ, який знаходить десятки причин, щоб тільки не визнати власну вину у своїй біді:

Чи не ти у власну хату

Ворога привів?

Так, привів, але мій ворог

Був також з рабів