Мотиви лірики Олександра Олеся

О краю мій! Схиляюсь на коліна

("Із наших снів, з напівдумок неясних") або:

З-під мертвих скель забило джерело,

Потоком буйним ллється: "Слава!.."

О Боже! Щастя в нас було!

О Боже, в нас була Держава!

Невже ми втратили її?!

Невже у нас не стало сили?

Хоч крихту рідної землі

Чому в руках ми не лишили?

("І досі ще цвітуть в уяві прапори").

Наполегливе дошукування причин поразки української державності підвели Олеся до правильного висновку:

Після довгих літ мовчання,

Після довгих літ журби,

В час прекрасного світання

Не прокинулись раби

("Після довгих літ мовчання")

Московсько-більшовицька окупація України відтворена поетом не тільки як жахлива баталія, а як фатальна картина зради багатьма українцями святої справи. У вірші "Вона з мечем в руках боролась, як орлиця" образ подоланої України не меркне:

Вона з мечем в руках боролась, як орлиця,

Із ран її лилася кров...

Стояли, думали, дивились,

Ніхто на поміч не прийшов.

Безсердечні діти нещасної України добре показані у вірші "Ой була на світі та удівонька". Психологія зрадників примітивна:

Моя хата скраю,

Я тебе не знаю,