Мотиви лірики Олександра Олеся
І. Актуалізація і корекція опорних знань.
1. Розповісти про життя і творчість письменника в Україні.
Додаткове запитання: Чи був Олександр Олесь уже в цей час знаменитістю?
2. Розповісти про життя і творчість Олеся-емігранта.
Додаткове запитання: Чому твори письменника виходили в СРСР дуже малими тиражами і далеко не повністю?
II. Виклад нового матеріалу.
Олександр Олесь тільки в наші дні повертається до українського материкового читача, тільки зараз в усій повноті ми можемо насолоджуватися красою його поетичного слова, перейматися щирою любов'ю поета до України та рідної нації.
Патріотичні мотиви в творчості цього письменника домінують, хоч критика й донині помилково акцентує на Олесеві як на чистому лірикові, співцеві квіточок, любові та розлуки. Ще за дев'ять років до утворення УНР і недовгих днів її існування Олесь передбачав трагедію. Він бачив роз'єднаність українців, їхнє невміння знехтувати внутрішніми чварами перед лицем окупації. У вірші "Ми останні вже весла ламали" поет писав:
А над нами мушкети блищали,
І сміялися з нас вороги.
А між нами усе свої люди,
Все сусіди, свати, земляки,
Все Степани, Івани, Іуди,
Єнки, Овські, Уки... Павуки.
Вдалими художніми знахідками цього поетичного твору є синонімічні ряди імен та суфіксів українських прізвищ, які мали би звучати патріотично і в одному ряді з якими явним дисонансом звучить ім'я Іуди і слово "павуки", що підкреслюють трагізм ситуації.
Події 1918 року вселили в Олесеве серце віру в державність. Патетично і щиро звучать рядки вірша "Доки ви будете ждать, кам'яні":
Кличте калік і дітей понесіть,
Станьте вгорі на зруйнованих мурах,
Землю святую сльозами зросіть...
Тихо заграйте на рідних бандурах,
Небу свої каяття принесіть.
Уже пізніше, в еміграції, поет не міг забути УНР і вірив у нове відродження України:
Христос воскрес! Воскресла Україна!