Невідомі переклади І.Франка з Й.В. Ґєтє

Про привабливість Ґетевського образу Прометея із цієї драми опосередковано свідчить і звернення до неї українського письменника як перекладача.

Молодий Франко навряд чи з усією повнотою міг розділяти утопічно-просвітницькі ідеї, на яких будував­ся задум «святкової вистави» Ґете, той радісний апофеоз та досягнення загальної гармонії, що передбачались у фіналі «Пандори». Проте у цій драмі, що не належить до кола загальновідомих творів німецького письменника, Франка могло привабити те, що врешті залишилося у перекладі: образ наполегливого, діяльного Прометея, мобілізування героєм однодумців серед тих, хто не гониться за незбутніми химерами, а пошукує тривких основ існування та надає їх іншим. Можливо, образи з цього фрагменту твору Ґете по-своєму вступали в перегук із Франковим захопленням ідеєю «позитив­ного» знання, що його переживав він на відповідному етапі своєї світоглядної еволюції. Вагомим та цікавим поставало перед молодим українським поетом і верси­фікаційне завдання: знайти у своїй мові відповідники для передачі дво- та тринаголошених рядків дольників на значній текстовій ділянці обраного фрагменту.

Усі три наступні вірші із виявленого нами автографа є перекладами епіграм Ґете із циклу «Epigramme. Ve­nedig. 1790» («Венеціанські епіграми. 1790»), створю­ваних німецьким поетом протягом 1787—1790 років, переважно на основі вражень і роздумів, які дала Ґете мандрівка в Італію. (Нумерація циклу ускладнена че­рез пізніше включення у склад циклу одної з епіграм, присвяченої поетом герцогові Саксен-Веймарському Кардові Августу. Змістом своїм вона продовжує зміст епіграми 34, тому дала підстави одним дослідникам позначати два твори як 34а і 346, інші ж дослідники присвоюють їй наступний номер; відтак згідно з одним принципом нараховують 103 «венеціанські епіграми», згідно з іншим — 104. Притримуємося останнього, за яким твори Ґете подані у серії «Deutsche National-Lit-teratUD>, Berlin und Stuttgart, [1883], 82. Band). Епіграми цього циклу написані так званим елегійним дистихом, загалом короткі і заголовків не мають.

Франків переклад, якому він дав назву «Поезія і наука», відповідає епіграмі 78:

«Mit Botanik giebst du dich ab, mit Optik? Was tust du?

Ist es nicht schuftrer Gewinn, ruhren ein ortliches Herz?»

Ach, die zartlichen Herzen! ein Pfuscher vermag sie m ruhren.

Sei es mein einziges Gluck, dich zu beruhren, Natur!

Подаємо підрядковий переклад цієї епіграми: «Ти віддався (присвятив себе) ботаніці, оптиці? Що ти чиниш? / Хіба не краща нагорода — бентежити ніжне серце?» / Ой леле, ніжні серця! їх і який-небудь халтурник здатен бентежити. / Хай би було моїм єдиним щастям — тебе бентежити, природо!

Природознавчі зацікавлення Ґете були, як відомо, ґрунтовними й системними, проте сформульована в цій епіграмі «альтернатива» між «бентеженням» при­роди та «бентеженням» ніжних сердець має, звичайно, гумористичний характер.

Епіграма «Шкільні теорії» своїм заголовком завдячує також перекладачеві. Вона є перекладом з циклу «Вене­ціанські епіграми» твору за номером 80:

«Alles erklart sich mhl, — so sogt mir ein Schuler, — aus jenen

Theorien, die uns weislich der Meister gelehrt».Habt ihr einmal das Kreuz von Holze tuchtig gezimmert,

Pa?t ein lebendiger Leib freilich zur Strafe daran.

Подаємо підрядковий переклад цієї епіграми: «Усе, вважай, пояснюється, — так каже мені школяр, — тими / Теоріями, яких нас розсудливо навчає учитель (мае­стро)». / Маєте наразі дебело витесаний хрест із дерева — / Саме до міри йому живе тіло, певна річ, (призначене) для покарання.