Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)

та соціально-побутові. Упорядник не дає загальної назви пісням, вміщеним у другому роз­ділі , але пісенні групи, на які він ділить пісні цього розділу, в основному належать до соціально-побутових, а саме: козацькі, чумацькі бурлацькі та рекрутські. Щоправда, до другого розділу потрапили i дві групи обрядових пісень — веснянки (великодні) та весільні. Сім пісень, які не піддавалися цій класифікації, Степан Руданський виділив в окрему групу — «Пісні так co6i», що було зовсім у дусі часу: «Дум­ки, шумки та ще дещо», «Прислів'я, приказки i таке інше» — такі додатки досить часто фігурували в назвах тодішніх фольклорних збірників.

Пісні збірника не паспортизовані. Але, по-перше, в тi часи не було прийнято зазначати прізвища ociб, від яких записано той чи інший зразок, а по-друге, упорядникові не завжди це i вдалось би, оскільки переважну біль-шість пісень він знав з дитинства i співав

разом з односельцями, отже, з таким же правом міг посилатися на себе, як i на них. Щодо місця запису, то воно є в заголовку. Це — Поділля, переважно Хомутинці або найближчі села, бо далі Шаргороду i Кам'янця-Подільського С. Руданський до 1852 року нікуди не виїздив.

Кожен том, розділ i рубрика у збірнику супроводжується епіграфом, причому за епіграф править цитата з народної пісні чи поезії

I. Котляревського, О. Пушкіна, В. Жуковського або народне прислів'я. Таке оформлення книж­ки С. Руданський міг запозичити у М. Макси­мовича, збірник якого «Украинския народныя песни» (М., 1834) теж має епіграфи перед книгами i розділами.

В «Народных малороссийских песнях» подано тільки тексти, але окремі помітки, наприклад, «голос забув» (при піснях «Вийди, мати, за ворітечка» та «Кара божа на невдячного сина»), наводять на думку: упорядник збирався додати до них мелодії. Отже, не виключене існування ще не віднайдених на сьогодні нотних записів цих пісень.

Руданський продовжував вносити в уже готовий збірник поправки й доповнення, дописувати варіанти, очевидно, сподіваючись їx опублікувати. Дослідницька робота над текстами велася протягом багатьох років, про що говорять численні посилання на близькі варіанти, опубліковані у збірниках «Ужинок рідного по­ля» М. Гатцука (1857), «Малорусский литера­турный сборник» Д. Мордовця (1859), «Собра­ние малороссийских народных песен» А. Єдлічки (1860) та інших.

Переважна більшість пісень цього збірника — загальновідомі з поправками на місцевий ко­лорит.

Історію їx творення та міграції встановити важко, можемо з певністю говорити лише про їx подільське побутування. Зрозуміло, що згадку про героя, місцевість чи подію, зв'язану з нею, можемо вважати своєрідною вказівкою на місце походження пісні, як-от: «Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді», «Бодай же той головою наложив, хто до Кам'янця доріженьку виложив», «3 семи літ пшениця, із семи криниць водиця, а яйця з Кременця»; пісні про Кармалюка, Перебийноса. Про подільське побутування, а можливо, й тво­рення записаних Руданським пісень виразно говорять також лексичні й морфологічні особливості.

Основу збірника складають довгі ліричні пісні, іноді з невловимою тематичною єдністю, цілість яких ґрунтується тільки на подібних початках строф, наприклад, «Ой у полі сосна», «Ой у полі криниця », «Ой у полі корчомка » тощо; тому ці пісні здаються, на перший погляд, контамінованими. Але саме вони становлять значний інтерес для простеження кристалізації пісень, того процесу шліфовки i відбору кращого, який постійно відбувається в народній творчості.

Багато пісень мають коломийкові вкраплення - i в цьому своєрідність побутування загальновідомих пісень на Поділлі, де коломийкова традиція була (i залишається) дуже сильною.Великою популярністю користувалися також пісні баладного характеру. С. Руданський зафіксував їx близько двох десятків. Їх сюжети нині вважаються «класичними»; ці пісні співаються i сьогодні, тільки у трохи видозміненому скороченому вигляді. Для порівняння можуть служити записи Гната Танцюри та Михайла Стельмаха, зроблені в тій же місцевості».

Широко побутували також пісні, які на той час ще не втратили свого виразного літературного походження: «Ах, я нещасний», «Україно моя мила», «За Неман іду», «Віють вітри», «Сонце низенько», «Кармалюка».

Особливо цікаві такі групи пісень, представ­лені багатьма зразками, як пісні історичні, козацькі, бурлацькі, чумацькі, рекрутські та пісні про тяжку долю заробітчан i соціальну нерівність.