Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)

Інтерес до фольклору, який виник у Степана Руданського ще в юнацькі роки i став важливою справою його життя, спричинився обставинами як особистого, так i громадсько-політичного характеру.

Земляк Степана Руданського, В. Боржковський, згадує таку цікаву деталь: коли Степана відправляли в Петербург на нау­ку, влаштували гостину. Грала троїста музика (хоч у хаті стояв старенький фортеп'ян, на якому в будні хазяйка ставила гладущики з молоком на кисляк)... Танцювали польки i кадрилі. Мати Руданського з приятельками, «поклавши одна другій праву руку на плече, а лівою взявшись в боки, — вci три разом під такт кружляли i приспівували під музики:

На городі курочка громадить,

А півничок додому провадить».

Товариші Руданського розповідають, що він був дотепний, балакучий, «нецеремонливий». Любив жартувати з селянами, був працьовитий i «до всячини аматор». Був душею сільських свят, його запрошували на весілля, на гулянки молоді. При всякій нагоді уважно записував пісні та оповіді, a потім i сам почав складати «артикули» (так називає перші поетичні спроби молодого Руданського його хомутинський товариш) i підбирати до них голоси. Ti «ар­тикули» Степан співав, працюючи з селянами в полі, або гуляючи в садку. Мав дужий, гар­ного тембру голос i любив співати, особливо старовинні народні пісні, яких знав безліч. «По селах збирав він пісні та заводив сам у ноти... Умів добре декламувати, знав «Кобзаря» напам'ять i, бесідуючи, наводив часто то один, то другий стих, щоб тим справдити свої сло­ва». Мистецьке обдарування Степана Ру­данського було багатогранним. Збереглися друковані свідчення сучасників про те, що він був неабияким художником i особливо полюбляв карикатури з підтекстовками, взятими з народних прислів’їв та анекдотів».

Гострота розуму, дотепність, широка ерудиція Руданського справили велике враження на М. Костомарова, який після знайомства з поетом назвав його навдивовижу талановитою людиною.

Потрапивши за високі мури Кам'янецької семінарії, що її семінаристи непоштиво називали «свинарією», Руданський, як i інші семінари­сти, згідно з інструкцією мав остерігатися: «а) от усиленного критицизма...; б) от произ­вольного систематизма...; в) от неосмотрительного политического направления, порождаю­щего... наклонность... судить о том, что не должно подчиняться их суждениям», i «от неза­конных порождений поэзии», а орієнтуватися на духовні книги, бо тільки в них, мовляв, містяться «чистые образцы истинно высокого и изящного в слове».

Жодного з цих пунктів Руданський не дотримувався, хоч семнарію закінчив з відмінним атестатом. Юнак критично поставився до церковної схоластики, не піддався обскурантизмові та всупереч забороні серйозно зайнявся поезією, записами i систематизацією народної творчості. За життєвий зразок i в кам'янецький період, i пізніше він мав не інструкцію семінарії, а подвижницьке життя Шевченка, його гнівну музу. Поезія Кобзаря помітно вплинула на розгортання етнографічно-фольклористичної роботи на Україні в тому числі й на Поділлі, де великий поет якийсь час займався краезнавчо-етнографічною роботою.

Куди б Руданського не кидала доля — від Балтійського моря до Чорного — скрізь він цікавився творчістю народу, серед якого жив. Його українські фольклорні записи рясніють паралелями i посиланнями на творчість російського народу; живучи в Ялті, Руданський вивчив татарську мову, щоб мати можливість записати легенди Криму. Він уважно стежив за фольклорно-етнографічною літературою, підтримував наукові контакти з передовими діячами української та російської культури — листувався зМ. Драгомановим, професором Одеського університету Р. Брауном, художником, другом Т. Шевченка, В. Ковальовим. Серед його друзів були відомі письменники, фольклористи, історики: О. Лазаревський, М. Косто­маров, М. Номис, П. Ніщинський, А. Метлинський, А. Свидницький та інші. Упорядковані Руданським збірники позначені впливом демократичної фольклористики. Уже перша рукописна двотомна праця «Народные малороссийские песни, собранные в Подоль­ской губернии» (Кам'янець-Подільський, 1852) свідчить про широку обізнаність дослідника з подільською пісенністю різних жанрів, з матеріалами різних рукописних та друкованих збірок (деякі він використовує у своїх томах iз зазначенням джерела), з існуючими на той час системами класифікації.

При упорядкуванні пісенних збірників Степан Руданський обирав найбільш науково виправдану систематизацію, яка в найзагальніших рисах прийнята i в сучасній фольклористиці. Взявши за основу жанрово-тематичний принцип, він ділить одібрані ним сто п'ятдесят шість пісень на два великі розділи. Перший — пісні родинно-побутові (він називає їx любовними i ділить у свою чергу на дві групи: смутні i веселі)