Петро Тимочко-перекладач
Ні золото, ні друзі, ні чесноти
Нас не спасуть від злигоднів, турботи;
Проклята Заздрість ані дня-години
Не зводить ока пильного з людини.
Сама не з’їсть, а лає безпричинно,
Чужого лиха вигляда невпинно.
Від неї лиш одне у нас спасіння:
Набратися і мужності, й терпіння.
(“Про заздрість”)
“З багатьох пісень і фрашок, – наголошував у передмові перекладач, – світить нестримне сяйво життєрадісної поетової натури. Чеснота, слава, добре ім’я, нагорода за добро чи зло – ось слова, які часто зустрічаємо в його поетичній мові і які були для нього категоріями суспільними, етичними й естетичними”. (С.11).
До творчої спадщини чорноліського співця зверталося немало майстрів слова. Крім Дмитра Білоуса, назвемо хоча б Івана Гнатюка, Романа Лубківського, Володимира Лучука, Миколу Рябчука. Кожен з них вносив щось своє, оригінальне і неповторне у поетичний світ людяного генія і разом з тим допомагав краще зрозуміти його незглибимий поетичний всесвіт. Однак їх переклади – це тільки окремі зразки тимчасового захоплення, своєрідні фрагменти, які не дають уявлення про цілісну картину. Тому жоден з цих майстрів не може порівнятися з Петром Тимочком, який подарував українському читачеві найбільш повного Кохановського.Книга поезій Яна Кохановського не пройшла не поміченою ні читачами, ні професійними перекладачами. Зокрема привертає увагу така замітка в “Літературній Україні”: “Нещодавно під головуванням М.Шумила відбулося засідання Комісії художнього перекладу Спілки письменників України.
В Коптілов, аналізуючи перекладні видання 1980 року, зупинився на українських версіях поезії Яна Кохановського, зокрема порівняв майстерні інтерпретації вірша “Здоров’я”, здійснені П.Тимочком та Д.Білоусом... Перекладацький стиль, роль деталі у поетичному перекладі стали темою виступів С.Пінчука, О.Новицького...”.
“Петро Семенович, – писав В.Хома, –зарекомендував себе перекладачем з латинської, російської, польської та німецької мов. А нещодавно у видавництві “Дніпро” вийшли “Поезії” Яна Кохановського у його перекладі. До книги талановитого польського митця епохи Відродження увійшли кращі фрашки і пісні, поема “Шахи”, цикл елегій “Трени”. Перекладач виконав вельми благородну місію, донісши до нашого читача твори видатного представника польської поезії...Гадаємо, що переклади П.Тимочка принесуть естетичну насолоду читачам, ознайомлять їх з творчим доробком видатного представника епохи Ренесансу”.
Львівська обласна наукова бібліотека та обласне відділення Товариства українсько-польської дружби організували літературний вечір, присвячений 450-тій річниці з дня народження видатного польського поета, на який запросили й Петра Тимочка з читанням своїх перекладів.
І все ж, заради справедливості, треба сказати, що про опального поета критика воліла у періодиці не згадувати навіть в якості перекладача. Тож незважаючи на те, що переклади Петра Тимочка розійшлися з блискавичною швидкістю, автор так і не дочекався ширшої аналітичної рецензії. Та є, безперечно, щось вище літературознавчих статей чи похвал літературних критиків – це признання читачів, їх щирий і нелукавий інтерес, його мовчазна відданість.
З не меншим зацікавленням зустріли читачі ще одну книгу перекладів П. Тимочка, на той раз вибраних творів відомого німецького майстерзінгера Ганса Сакса, якому випало жити теж у шістнадцятому столітті. За своє активне творче життя він створив величезну кількість творів, які складають понад 34 фоліанти. Але що характерно: більшість з них і сьогодні звучить актуально, ніби написані вчора. “Це зайвий раз підкреслює, що, не зважаючи на всі видимі зміни в житті людства, – зазначає у передмові перекладач, – самі люди своїми добрими і недобрими внутрішніми рисами майже не змінилися. В цьому переконається кожен, хто прочитає пропоновану добірку вибраних творів Ганса Сакса, яка в Україні появляється вперше”.