Петро Тимочко-перекладач
Петро Тимочко-перекладач
Захоплення поезією у Петра Тимочка ішло в парі з любов’ю до перекладацтва. Опанувавши ще в ґімназійний період німецьку і польську мови, він продовжував у подальші роки вдосконалювати їх. І ніби само собою прийшло відчуття потреби перевірити себе в якості поета-перекладача. Це також було можливістю займатися улюбленою творчою працею у тих жахливих умовах тоталітарної системи і несамовитої цензури, яка знову набрала несамовитих обертів у 70-ті роки. На той час у нього уже склалося досить широке коло улюблених польських і німецьких поетів, прочитаних в оригіналі.
Невдовзі з’явилися й перші публікації у періодиці. Читачам запам’яталися зокрема переклади німецьких поетів Фрідріха Гельдерліна, Вальтера фон дер Фігельвайзе, Германа Гессе, Вальзера Роберта, Альбіна Цолінгера, Курта Марті, Вальтера Гросса, польських майстрів слова Т.Бой-Желенського, Юліана Стаффа, К.І. Гальчинського, Ципріяна Норвіда, росіян Бориса Пастернака і Бориса Чічибабіна.
Чи не перше місце займав тут Ян Кохановський – митець епохи Відродження, поезію якого в Україні знали лише спеціалісти та обмежене коло читачів. Потреба у появі українською “чорноліського співця” була більш ніж пекуча і, щоб задовільнити її, поет узявся до роботи з притаманним йому творчим запалам та невсипущою енергією. Однак, допоки поезії Яна Кохановського вийшли друком, пройшло немало часу – книга “Як Кохановський. Поезії”, побачила світ 1980 року у столичному видавництві “Дніпро”. Ця ошатно оформлена із любов’ю впорядкована книжечка, з червоними цупкими палітурками і тисненою золотом назвою, сьогодні стала бібліографічною рідкістю, хоча її тираж був не таким уже й малим – 5 тисяч примірників. П. Тимочко не тільки переклав найкращі твори співця Ренесансу, а й написав грунтовну передмову і уклав фахові примітки. Композиційно книга складається з таких розділів “Шахи”, “Фрашки”, “Пісні” і “Трени”. У попередньому слові “Чорноліський співець” перекладач наголошував:
“Творчість Кохановського виросла на добре зораному попередниками грунті і свідчить про високий рівень польської поетичної культури в тодішньому слов’янському світі. Популярність поезії Кохановського переконливо підтверджує те, що протягом півстоліття після смерті поета його ліричні твори витримали 12 видань; 12 разів виходили до 1639 року і “Фрашки”.
Переклади П.Тимочка справляють приємне враження, бо автору вдалося зберегти не тільки усі прикметні особливості авторського стилю, а й дух часу. Відчувається тут і глибока, органічна народність польського генія, його патріотизм, людяність, що стала могутнім стимулом для розвитку не тільки польської, а й сусідніх слов’янських культур, за слушним визначенням Миколи Бажана.
О, Мудросте! Якби купить тебе можливо!
Тож, кажуть, тільки ти з розсудком, справедливо
Всім правити могла б, загладжувати смути,
Сливе що в янгола людину обернути.
Вона б тоді турбот не знала, ні страждання,
Ні злих пригод життя, страхів та вболівання.
Бо легковажиш ти людські на світі справи,
На скарги наші всі, на радощі й забави...
Так само дивишся... (С.122)
Перекладач прагне бути гранично прикутим до оригіналу, не зрадити експресивної індивідуальності автора. І це здебільшого йому вдається. Разом з тим він намагається наблизити середньовічного співця до нашої сучасності, зробити його близьким і зрозумілим людині ХХ століття. Це непросто, адже треба переломити давні тексти крізь призму нового бачення і відчуття. В цьому плані чи не найкращими видаються мені фрашки з їх іскрометною іронією, тонким гумором, часто нищівним сарказмом і незмінним дидактичним навантаженням.