Болюча муза Василя Барки (за романом Жовтий князь
Усе. про що писав Барка, обов'язково мало місце в його житті. Це стосується й «Жовтого князя». Передісторія роману почалася ще в 1932—1933 pp., коли в Україні лютував голод, який знищив мільйони людських життів. У той час Василь Барка перебував на Кубані, працював у Краснодарському художньому музеї. На Кубані, за його свідченнями, вимерла третина населення.
Найбільшого розмаху голод сягнув після завершення роботи хлібозаготівельної комісії, весною-літом 1933 р. Люди вимирали цілими селами. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше — діти, і останніми — жінки. Голод нівелював моральність — у багатьох місцевостях були зафіксовані випадки канібалізму. Найстрашнішим наслідком голоду була смерть дітей. Про масштаби дитячої смертності свідчить такий факт: у с. Плешкані на Полтавщині незадовго до голоду 1932—1933 pp. всі чотири класні кімнати у школі були наповнені учнями. Після голоду школу закрили, оскільки більше нікому було її відвідувати.
Селяни пробували рятуватися втечею до міста, але й там їх наздоганяла смерть: міське населення саме терпіло від нестачі їжі, та й боялося надавати допомогу «куркулям», «контрреволюціонерам» і «саботажникам». Очевидці свідчать, що голод обмежувався українською територією; вимираючим українським селянам не дозволялося переходити або переїжджати в Росію, де голод не був таким гострим. На кордоні з Росією стояли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів з України. Так само розстрілювали селян, які намагалися врятуватися втечею через польський або румунський кордон.
Радянський режим заперечував факт існування голодомору в 1933 p., тому кількість жертв голоду обчислити дуже тяжко: ніхто не вів обліку загиблих. Голод 1932—1933 pp., а також його витоки та наслідки стали справжньою національною трагедією. 1, звичайно, велике людське горе, горе цілої нації, не могло не відобразитися в художній літературі. В українській і світовій літературі в різні часи з'явилися твори про жахіття 1930-х pp. Найглибше, найгрунтовніше, найпроникливіше розробили тему соціальної катастрофи письменники української діаспори Улас Самчук і Василь Барка. Але якщо Улас Самчук, змальовуючи життя українського села впродовж кількох десятиліть, аналізує в повісті «Марія» (1933 р.) передусім витоки великої народної трагедії 1933 p., то Василь Барка у своєму романі «Жовтий князь» (1963 p.), художньо узагальнюючи документальний матеріал страшного злочину тоталітаризму, подає безліч жахливих картин цього апокаліпсису, через окремі людські долі, вчинки, моральну позицію персонажів відтворює цілий народ у певній історичній конкретиці. Твір В. Барки просто-таки переповнений страшними фактами, подіями — реаліями чорного лихоліття.
Над романом «Жовтий князь» Василь Барка працював упродовж двох років (1958—1959 pp.). To була наполеглива й дуже важка праця, що супроводжувалася глибокими емоційними переживаннями. Автор хотів якнайточніше, найоб’єктивніше увічнити ті страшні для його народу події, розказати світові болючу правду про них. Водночас Барка дбав про те, щоб з-під його пера з'явилася не
документальна хроніка, а художній, філософський, узагальнюючий твір-роздум про радянську тоталітарну систему, яка нищить усе світле на своєму шляху. Василь Барка прагнув і численні фактичні свідчення, і «хмаровиння почуттєве» що переповнювало його душу, поєднати у викінчену, доступну широкому загалу романну форму.«Жовтий князь» став, як і автор, «відкритою книгою» для широкого кола читачів. Але його не можна назвати «чистим» реалістичним твором, який дзеркально відбиває вражаючу українську дійсність 30-х pp. XX ст., тому що роман створювався все ж таки письменником-модерністом, основні ознаки індивідуального стилю якого виявилися вже в перших поетичних збірках і міцно вкорінилися в наступних творах різних жанрів. Реалістичного в романі, звичайно, більше, ніж у поезії Барки, але цей твір також «вписується» в цілісну модерністичну модель індивідуального стилю автора. Цьому значною мірою сприяє суб'єктивне, авторське бачення, особливе (під кутом зору містико-ідеалістичних переконань) трактування світу зовнішнього в співвіднесенні з внутрішнім, духовним, тобто метафізичним світом людини. Найдієвішим стилетворчим чинником «Жовтого князя», «будівельним матеріалом» авторської буттєвої моделі однаковою мірою став і матеріальний світ, уявлення про який виніс письменник з реального життя, і власний великий внутрішній світ, вагомий духовний досвід, що допоміг Барці написати модерністичний, новаторський твір. Ця модерні-стичність у романі виявляється багатоаспектно, на різних рівнях: змістовому, тематично-проблемному, образному, образно-символічному, формотворчому.
Сам Василь Барка визначив три взаємопов'язані й постійно присутні у творі ідейно-тематичні лінії, три своєрідні структурні плани: реалістичне змалювання трагедії родини Мирона Катранника під час голодомору; передача внутрішнього, психічного стану людини, яка гине від голоду; «метафізичний вимір, властиво духовний», що полягає у «висвітленні декотрих явищ із іншої, вищої сфери, відкритих зосібна через церковне життя, а також явищ із світу темних могутностей, незамиримо ворожих людській природі». Увиразнити це авторське пояснення можна в схемі, яка втілює весь зміст «Жовтого князя»: правдивий відбиток реального, матеріального світу; вираження світу метафізичного, духовного; художні моделі авторських думок, ідей.