Нелюди і люди в романі Л.Костенко Маруся Чурай
Учні (передбачувана відповідь). Дійсно, спочатку Грицева матір викликає співчуття, оскільки смерть дитини — страшне горе. Але потім ця жінка зароджує в моїй душі недовіру через те, що брудними словами кидає в Марусю, хоч знала її з самого народження, знала історію кохання Гриця і Марусі, як вірно і довго чекала її сина Чураївна з військових походів. Бобренчиха не раз запитувала у Марусі: «А чим же ми за це тобі віддячимо?» А на суді перед людьми мало не повію з неї робить.
Зачитайте сцену суду, зверніть увагу на слова свідка, козака Якима Шиби листа, прокоментуйте їх (від слів «Даруйте... я... незвичка промовляти...» до «І розуму дійшло у Чураїв»).
У розділі III «Сповідь» ми значно більше дізнаємося про Бобренчиху, її чоловіка (Зачитати від слів «Бобренки, ті не дуже бідували» до «Лютіша стала до роботи вдвоє»).
Учитель. Зміст буття для Бобренчихи — дорівнятися до Вишняків, розбагатіти. І поступово ця мета поглинає її, робить її зажерливою, егоїстичною. Чоловік, по суті, непогана людина, чесна і працьовита, намагається її стримати. Але скоро відступає, бо слабкий духом, втрачає інтерес до життя і гине безглуздо, провалившись під лід. Тепер здійснити її мрію про багатство може тільки Гриць. Син бере участь у військових походах, і матір не протестує, бо сподівається, що в його кишенях забряжчать золоті талери. Коли ж Бобренчиха переконалася, що війна скоріше подарує каліцтво або смерть, ніж скарби, вона привертає свою увагу до особистої долі хлопця. Красуня Маруся її не влаштовує, бо бідна. І стара постійно її ганьбить в очах Гриця, гризе його за те, що не хоче він «добра» для себе і матері, аж поки не примушує його заручитися з багатою Галею Вишняківною.
Дуже нагадала мені Бобренчиха матір Лукаша з драми-феєрії «Лісова пісня». Ці жінки обмежені, егоїстичні, обидві захищають ідеали обивательського щастя. В силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розуміють, що руйнують життя своїм дітям.
Проти Марусі на суді виступає також Галя Вишняків-на. Обмежена, пихата, самовпевнена, бо знає, що вона дочка «значного чоловіка». Глуха до пісні. Через душевну убогість у Галі немає вміння любити. Одне з найкращих людських почуттів підміняється бажанням вийти заміж. От і готує Галя собі придане, «все вишиває прошви подушок».
Учитель. Ці влучні характеристики Галі («глуха до пісні», «все вишиває прошви подушок») дала Маруся Чурай. Але вона весь час собі дорікає, боїться бути несправедливою до Галі.
Учениця-Маруся (читає напам'ять).
(Розділ III. Від слів «А може, я несправедлива до неї?» до «Ото женився — і все»).
II. Проблемне питання
— Якою ж повинна бути дружина? Яка роль жінки в сім'ї?
1. Продовження бесіди.
Учні (передбачувана відповідь). Жорстокість до Марусі виявляє полтавський війт Семен Горбань: «Оскаржену на квестію віддати. І хай із нею поговорить кат». Мабуть, дуже хоче він догодити багатому родичу Вишняку. Сам злодій («з комори мєстой потай дьоготь крав»), обмежений і ниций духом, він не може збагнути велич обдарування Чураївни, тому на слова Іскри про те, що, вбиваючи Марусю, вони розправляються з піснею, він відповідає: «При чому тут пісні? Вона ж на суд за інше зовсім ставлена».Учитель. "Яка риса об'єднує ці характери?
Учні (передбачувана відповідь). Убогість, ницість душ. Дрібнодухі людиська.
Учитель. Отже, хто захищає Марусю на суді?
Учні (передбачувана відповідь). Лесько Черкес, Яким Шибилист, Іван Іскра, Мартин Пушкар — тобто козацтво.