Автобіографічний елемент у ліричній драмі І. Франка Зів'яле листя
Відсунула й шепнула потаємно:
«Мені не жить, тож дай умру одна!».
І мовчки щезла там, де вічно темно.
4
Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою зір.
Та разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.
Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що мене й не зерне —
Та враз мов бухло полум'я червоне.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.
Виходять двоє ведучих.
1. Під тягарем життєвих обставин сорокарічний поет втомився, знесилився, почувався «зраненим звіром», що «тікає у нетрі, щоб у своїй берлозі здихати».
2. Такий емоційний стан був обумовлений фактами і особистого, і громадського життя. І.Франко пережив напад важкої недуги, що підточила його фізично, любовна ж драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою.
1. Тричі йому «являлася любов», тричі «в руці від раю ключ держала» і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі «невтишиму тоску», засипавши снігом сподіване: «Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла». (Музика).
4. Підсумок уроку.
Чому збірку названо «ліричною драмою»?
Кому адресовано вірші в збірці?
У чому своєрідність структури збірки (поділ на три жмутки)?
Чи можна назвати «Зів'яле листя» автобіографічною збіркою?