Автобіографічний елемент у ліричній драмі І. Франка Зів'яле листя

Чогось мов щастя й волі серце прагне.

І в груді щось метушиться, немов

Давно забута згадка піль зелених,

Весни і цвітів, — молода любов

З обійм виходить гробових, студених...

(Музика).

3-й ведучий.У травні 1886 року І.Франко вдруге приїхав до Києва, маючи намір одружитися з Ольгою Хоружинською. Він оселився у помешканні власника «Мінеральних вод», галицького емігранта Качали, використовуючи час не тільки на женихання, але й на студіювання наукових матеріалів. Наприкінці травня відбулося вінчання у церкві колегії Ґалаґана.

1-а муза, виходячи на середину сцени, читає вірш «Моїй дружині» або «Любій дружині Ользі з Хоружинських. Франко».

1-й ведучий. Ольга Федорівна була доброю матір'ю, вірної дружиною, невтомною помічницею Івана Яковича. Допомагала йому в літературній праці, видавала заснований письменником журнал «Житіє і слово». На свій кошт вона опублікувала книжну Франка «В поті чола» і вдруге збірку «З вершин і низин». Разом чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Здавалося би, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але... (музика).

Іван Франко, сидячи за столом, читає з піднесеним тоном:

Безмежне поле в сніжному завою,

Ох, дай мені обширу й волі!

Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною.

Неси ж мене коню по чистому полю,

Як вихор, що тутка гуляє,

А чень утечу я від лютого болю,

Що серце моє розриває.

2-й ведучий. Це перша поезія і далеко не остання, яку Іван Франко присвятив Целіні Журовській, до одруження Зигмунтовській.

Входить у гарній сукні панянка і похапцем відкриває конверта. Дістає звідти листа і з хвилюванням читає:

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце треплеться в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?