Хімічний комплекс України
У Прикарпатті є ряд родовищ калійних солей, що йдуть на виробництво безхлорних добрив і магнію. Розробляються великі родовища в Івано-Франківській (Калуш) і Львівській (Стебник) областях.
Україна має дуже великі родовища самородної сірки, що від¬риті у повоєнний час в Прикарпатті. Це такі родовища, як Роздольське, Яворівське, Немирівське (Львівська область), Глумаєвське (Івано-Франківська область) та ін. На базі перших двох створені великі промислові підприємства. Використовуються також відходи коксохімічної промисловості.
Що стосується розвіданих запасів фосфоритів, які йдуть на виробництво фосфатних добрив, то, як вже як зазначалося вище, вони обмежені, а їх використання до останнього часу оцінювалося як малоефективне. Так, найбільше Кролевецьке родовище в Сумській області через глибоке залягання фосфоритів придатне лише для розробки дорогим підземним способом. Разом з тим, якщо родовище розробляти комплексно (видобувати глибоко розташовані фосфорити і цементну сировину, що її прикриває), то воно може мати промисловий інтерес. Як фосфорна сировина можуть бути використані апатитові руди, широко представлені в межах українського кристалічного щита, і насамперед в межах Дніпропетровської і Житомирської областей. При цьому витрати на її розробку можуть бути нижчими, ніж на імпорт кольських (Росія) апатитів. В Україні е у наявності реальні геологічні і економічні передумови для виявлення і використання нових родовищ фосфорної сировини.
На території України розвідано кілька великих родовищ титанових руд. Як правило, вони належать до металургійної сирови¬ни, але водночас їх слід розглядати і як хімічну сировину, тому цо вони значною мірою використовуються для виробництва пігментного двоокису титану. Основні родовища титанових руд є в Житомирській і Дніпропетровській областях. Сировиною для ви¬робництва титанових барвників є й солі Сивашських озер.
Карбонатна сировина (крейда, вапняк), що використовується у хімічній промисловості, є у багатьох місцях країни (Причорно¬мор'я, Донецько-Придніпровська низовина, Донбас тощо). Забез¬печення України цим видом сировини для хімічної промисловос¬ті не є проблемою.
Хімічна промисловість використовує в значних обсягах як си¬ровину і промислові відходи. Вони створюються у значних обся¬гах в деяких галузях промисловості (насамперед в чорній та ко¬льоровій металургії, нафтопереробці, тепловій електроенергети¬ці, лісовій промисловості тощо). В цьому відношенні особливо слід відмітити коксохімічне виробництво, на базі якого з вугілля (поряд з коксом, що направляється у доменне виробництво) отримують багато інших цінних продуктів: аміак, смоли, бензол тощо. Великі коксохімічні заводи збудовані поблизу основних споживачів коксу - металургійних заводів - у багатьох містах Донбасу і Придніпров'я: Горлівці, Донецьку, Макіївці, Авдіївці, Алчевську, Стаханові, Єнакієві, Маріуполі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Кривому Розі, Запоріжжі.
Комбінування коксохімічного і металургійного виробництва дає значний економічний ефект, оскільки при цьому доменні гази використовують для обігріву коксових печей, а високоякісні гази - на технологічні потреби сталеварних і прокатних цехів металур¬гійних заводів, підприємств хімічної промисловості і газифікації населених пунктів.
Важливим постачальником сировини для хімічної промисло¬вості може служити нафтопереробна промисловість. При віднос¬но невеликому видобутку нафти в країні (приблизно 4 млн. т) в ній є значно більші потужності нафтопереробної промисловості (приблизно 60 млн. т на рік). Великі нафтопереробні заводи, що працюють головним чином на імпортній нафті, розташовані у Лисичанську, Кременчуці, Одесі, Херсоні. Разом з тим їх потуж¬ності для цілей хімічної промисловості використовуються ще не¬достатньо.В цілому, незважаючи на наявність потужної сировинної бази хімічної промисловості, для країни ще характерна істотна залеж¬ність від імпортних поставок сировини (природних газів, апати¬тових концентратів, сірчастого колчедану тощо) і напівфабрика¬тів (синтетичного каучуку, целюлози та ін.), що особливо згубно впливає на розвиток галузі в останні роки у зв'язку з переходом до ринкових відносин і недосконалим законодавством щодо їх регулювання.
4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ КОМПЛЕКСУ ХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ УКРАЇНИ
Однією з провідних підгалузей хімічної промисловості України є виробництво мінеральних добрив (табл. 51).
В цілому її частка становила понад 20% в колишньому Радянському Союзі. В країні вироблялись усі три основних види добрив - азотні, фосфорні, калійні. Виробництво складних добрив було незначним за обсягами. До початку 60-х років найбільше облялось фосфорних добрив, але потім на перше місце вийшли азотні добрива (понад 60% всього виробництва у 1990 p.).