ПРП та РПС Чернігівської області

Економічна оцінка природних ресурсів — необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша — характеризує економічні ре¬зультати використання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного се¬редовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосо¬вують передусім методичні підходи, засновані" на категоріях рен¬ти та ефективності.При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими за¬тратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного

ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобі¬гання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додатко¬ві витрати з соціальних фондів тощо.

Для розміщення галузей народного господарства велике зна¬чення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. За на¬родногосподарським значенням запаси корисних копалин поді¬ляють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якіс¬тю сировини і гірничо-технічними умовами експлуатації; позаба¬лансові, які при наявному рівні технології експлуатувати еконо¬мічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів ко¬рисних копалин: А — докладно розвідані та вивчені; В і Сі — розвідані менш докладно; Сі — оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, Сі, Сз разом з прог¬нозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експ¬луатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.

Розділ 2. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ТА КОМПОНЕНТНА СТРУТУРА ПРП ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

2.1. ЕГП Чернігівської області.

Розташування кожного об’єкта господарства Чернігівської області у просторі зумовлене впливом низки причин й закономірностей. Економіко-географічним положенням (ЕГП) об’єкта називається сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Таким чином, об’єкт (не обов’язково підприємство, - це може бути місто, район тощо) характеризується не лише розташуванням на певній території, але й системою зв’язків (реальних або потенційних) з іншими об’єктами.

Залежно ЕГП Чернігівської області найважливішими вважаються її відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, а також можливість виробничої кооперації з іншими об’єктами, транспортна забезпеченість, екологічна ситуація. Економіко-географічне положення – категорія історична. Це означає, що якщо з часом зміниться економічний простір довкола об’єкта, то це відіб’ється на економічному потенціалі самого об’єкта.

Географічне розташування об’єкта або території може розглядатись на трьох рівнях: макро-, мезо- й мікро-. Макроположення відбиває економічні відносини об’єкта з великими регіонами або навіть міждержавний рівень відносин. Україна, наприклад, має вигідне геополітичне розташування, бо або межує, або перебуває у безпосередній близькості до економічно розвинутих країн, які можуть бути ринком збуту нашої продукції й постачальниками сировини, обладнання й товарів ширвжитку. Крім того, наша країна має вихід до моря, що не замерзає. Тим часом є країни, які не мають виходу до моря і оточені економічно слабкорозвинутими країнами. До таких відносять деякі країни внутрішніх регіонів африки. Їхній і без того нелегкий економічний розвиток утруднюється невигідністю економіко-географічного положення.

Мезоположення характеризує об’єкт за відношенням до компактної та відносно невеликої за розміром території його оточення. Це може бути положення обласного центру або міста усередині якогось регіону. Територія, що тяжіє до певного центру на мезорівні, називається гінтерланд (від німецького Hinterland- країна, що перебуває “поза” об’єктом). Найчастіше назва “гіндерланд” вживається щодо території, яка прилягає до портових міст. Коли у 60-х роках ХIХ ст. Була побудована залізниця Одеса – Балта, яка дала вихід подільському хлібу на зовнішній ринок, то гіндерландом Одеси став не лише південно-західний “кут” України плюс Молдавія, але й про-стягом певного часу вся Подільська губернія.

Вплив ЕГП виявляється у тому, що об’єкт або регіон одержують певні економічні переваги при оптимальній взаємодії економічних зв’язків з іншими об’єктами й регіонами. До того ж чим інтенсивні зв’язки, тим вищий економічний потенціал об’єкта (регіону).