Агропромисловий комплекс України
Буряківнича-зернова зона з м'ясо-молочним скотарством і свинарством (лісостепова) займає більшу частину Лісостепу і прилеглі до нього райони Полісся, Передкарпаття та Степу (35 % площі України). В її межах переважають чорноземні грунти з достатнім зволоженням. Ця зона характеризується порівняно з Поліссям значно вищою розораністю земель. Це – основний район вирощування цукрових буряків в Україні (тут вирощують 70% цукрових буряків України). Значні площі у лісостеповій зоні займають посіви озимої пшениці та кукурудзи на зерно (40% від загальнодержавного показника). Це найбільш інтенсивна сільськогосподарська зона – на одиницю площі ріллі припадає найбільший обсяг виробництва сільськогосподарської продукції.
Основний зональний тип господарства Лісостепу – скотарський, цукробуряковий, зерновий. Головною зерновою культурою є озима пшениця, а технічною – цукрові буряки. Тваринництво спеціалізується на вирощуванні та відгодівлі на м'ясо великої рогатої худоби, свиней. На Правобережжі сільськогосподарської зони, особливо в Придністров'ї, розвинуте садівництво.Зона зернових і олійних культур з розвинутим овочівництвом, баштанництвом, виноградарством, скотарством, свинарством і вівчарством (степова) займає більшу частину Степу країни (40 % площі України). Характеризується вона переважанням родючих чорноземних грунтів (90% площі), теплим і посушливим кліматом, високим ступенем розораності земель.
Степ виробляє 48% зерна, 100% рису, 80% соняшнику, 96% винограду України. Вирощують тут також льон-кучерявець, рицину, сою, арахіс, рис, лікарські, ефіроолійні, баштанні культури. Основний функціональний тип господарства – скотарсько-зерновий з виробництвом соняшника. Такі особливості зумовили розвиток плодоовочеконссрвних, олійножирвих, виноградарсько-переробних, ефіроолійних, молоко- і м'ясопереробних комплексів.
Крім рівнинних сільськогосподарських зон, в Україні виділяють передгірні та гірські райони Криму і Карпат. Своєрідні природні умови позначилися на особливостях сільськогосподарського виробництва у них. У передгір'ях Карпат вирощують пшеницю, цукрові буряки, льон, картоплю. На Закарпатті рослинництво спеціалізується на зернових культурах, особливо кукурудзі на зерно, виноградарстві, садівництві та овочівництві. З тваринницьких галузей, поряд із скотарством, велике значення має вівчарство, що використовує гірські пасовища на полонинах. На Південному узбережжі Криму товарне значення має виноградарство, вирощування ефіроолійних культур (троянди, лаванди, шавлії).
Навколо великих міст і агломерацій сформувалися приміські овоче-молочні зони, які орієнтуються на забезпечення населення міст овочами, картоплею, фруктами, молоком, яйцями тощо.
Потрібно поглиблювати сільськогосподарську спеціалізацію, скорочувати площі ріллі (особливо на схилах), раціонально використовувати земельні угіддя, активно проводити селекційну роботу в рослинництві і тваринництві, застосовувати новітню техніку, мінеральні добрива і хімічні засоби захисту рослин.
Галузі, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Друга важлива сфера АПК займається переробкою сільськогосподарської продукції. До неї належать деякі галузі легкої промисловості: первинна переробка вовни, льону та інших волокнистих культур, виробництво шкіри. Основною галуззю переробної сфери АПК є харчова промисловість, яка виробляє понад 19 % промислової продукції.
Вона об'єднує близько 40 галузей, які виробляють продукти харчування і тютюново-ферментаційну галузь. В основному підприємства галузі переробляють сільськогосподарську сировину, а також добувають кухонну сіль, мінеральні води. Основними галузями, що використовують продукцію рослинництва в Україні, є цукрова, олійна, плодоовочева, борошномельна. Тваринницьку сировину переробляють м'ясна та молочна галузі промисловості. Важливе значення мас рибна промисловість.
Харчова промисловість має тісні зв'язки з сільським господарством не тільки тому, що використовує сировину, але й постачає тваринництву комбікорми. Характерною особливістю галузі є збільшення частки сільськогосподарської продукції, що надходить на промислову переробку. Визначальну роль для розміщення підприємств галузі має сировина і споживач. До сировини тяжіють цукрова, олійна, рибна, спиртова, маслопереробна галузь. Це зумовлюється тим, то вони використовують малотранспортабельну сировину, що швидко псується, а також ту, яку споживають у великій кількості. Наприклад, для виробництва 1 т цукру-піску потрібно 7т буряків. Галузі, в яких затрати на перевезення готової продукції більші, ніж на транспортування сировини, орієнтуються на споживача і розміщуються в місцях великого скупчення населення (хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, випно-горілчана та інші). М'ясна, борошномельна, тютюнова галузі мають подвійну орієнтацію: на сировину і на споживача.