Агропромисловий комплекс України

Агропромисловий комплекс – це поєднання ланок господарства, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. АПК можна також визначити як сукупність взаємопов'язаних галузей національного господарства, які забезпечують населення продуктами харчування і предметами особистого споживання сільськогосподарського походження. Він охоплює сільськогосподарські, промислові та транспортні підприємства, торгівлю й громадське харчування, наукові і навчальні заклади. За функціями, які виконують дані підприємства і установи в АПК, їх групують у чотири основні функціональні блоки:

а) виробництво сільськогосподарської продукції (рослинництво і тваринництво);

б) промислова переробка сільськогосподарської продукції (м'ясна, молочна, мукомельнокруп'яна, цукрова, плодоовочеконсервна, легка промисловість, що переробляють сільськогосподарську сировину);

в) виробництво засобів виробництва для всіх галузей АПК (тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив та інших хімічних засобів для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, мікробіологічна промисловість, сільське будівництво);

г) виробнича соціальна інфраструктура (заготівля, зберігання, транспортування і реалізація продукції, науково-дослідні організації і підготовка кадрів).

Підприємства й служби всіх чотирьох блоків взаємопов'язані між собою економічно та технологічно і утворюють складну виробничо-територіальну систему.

АПК виробляє продовольчі і непродовольчі товари, які отримують при переробці сільськогосподарської сировини. Частини агропромислового комплексу, які переробляють певну продукцію рослинництва чи тваринництва, називають галузевими АПК. Найважливішими серед них на базі рослинництва є в нашій країні зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодоовочевий, льонопромисловий та інші, а на базі тваринництва — молочнопромисловий, м'ясопромисловий, птахопромисловий тощо.

Агропромисловий комплекс, виробляючи продукти харчування і непродовольчі товари з сільськогосподарської сировини, працює на забезпечення безпосередніх потреб населення. Сьогодні АПК належить до 16% валової продукції національногосподарського комплексу країни, у ньому зайнято до 27 % працівників. Сільським господарством наші предки займалися з давніх часів. Поступово вдосконалювалися знаряддя праці, сорти культурних рослин, змінювалася структура посівних площ. У 80-х роках XIX ст. в Україні почали формуватися райони торгового землеробства, які виробляли велику частку продукції, що експортувалася.

Із переробних галузей АПК, а саме харчової промисловості, найдавнішими є цукрове (початок XIX ст.) та борошномельне (кінець XIX ст.) виробництва.

Однак ліквідація приватної власності на землю, насильне створення колгоспів на землях селян і землевласників призвели до поступової деградації і застійних явищ у сільськогосподарському виробництві. Як наслідок, АПК і сьогодні не забезпечує достатньою мірою потреби країни у сільськогосподарській продукції, продуктах харчування.

Сільське господарство протягом 20-90-х рр. XX ст. розвивалося екстенсивним шляхом. Тобто, збільшення продукції досягалося через розширення посівних площ, збільшення поголів'я свійських тварин.

У сучасних умовах розв'язання проблем забезпечення населення України продукцією АПК може відбуватися тільки через інтенсифікацію виробництва – зростання продукції має здійснюватися за рахунок підвищення урожайності сільськогосподарських культур, тобто збільшення обсягу зібраного урожаю з одиниці площі в рослинництві. Інтенсивне ведення тваринництва полягає у зростанні продуктивності свійських тварин. Наприклад, у США, де високоінтенсивне тваринництво, середньорічні надої молока від однієї корови перевищують 6700 кг, а в Україні вони за 2004 рік становили 3202 кг.

Через низьку продуктивність праці в основній галузі АПК – сільському господарстві, зайнято понад 60% працівників АПК. У США і Німеччині ця величина становить 10 % і 31 % відповідно.