Міграція як соціальне явище. Соціальна робота з мігрантами

Соціальним службам потрібно учитися керувати міграцією, готувати кадри, накопичувати інформацію про форми і методи роботи, опановувати засобами, за допомогою яких можна здійснювати керування цим процесом.

Звичайно, навіть найдосконаліші технології соціальної роботи з мігрантами принесуть позитивні результати при наявності чіткої і продуманої державної політики і програми по прогнозуванню міграційних процесів і конкретних міграційних потоків, регіональних міграційних програм, сприянні мігрантам і біженцям в адаптації до нових місць поселення. Рішення подібних проблем можливо за умови спільної роботи Державного комітету у справах національностей та міграції й інших органів влади (центральних і місцевих), виділення для мігрантів квот і визначених територій для поселення.

Має вестись велика організаторська робота з прийому й облаштування біженців і мігрантів.

Незважаючи на гостроту проблеми, ця галузь соціальної діяльності знаходиться поки в стадії формування, а недолік матеріальних засобів явно заважає дійсно ефективній роботі міграційної служби.

Але все-таки сам факт того, що суспільство і держава звернули увагу на цю проблему, вселяє стриманий оптимізм щодо її вирішення.

У цьому зв'язку необхідно домогтися того, щоб допомога легальним мігрантам (для України на сьогодні це в першу чергу представники депортованих народів та легальні біженці) стала моральною задачею всього суспільства.

Література.

1.Конституція України.

2.Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Рим (4.ХI.1950.) із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11 (1.11.1998р).

3.Конвенція про статус біженців. Прийнята 28 липня 1951 року.

4.Європейська конвенція про правовий статус трудящих мігрантів Страсбург, 24 листопада 1977 року.

5.Закон України “Про біженців”. N 2557-ІІІ від 21 червня 2001 року.

6.Закон України “Про імміграцію” N 2491-ІІІ від 7 червня 2001 року.

7.Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій, від 17 квітня 1991 року N 962-ХІІ.

8.Закон України Про громадянство України, від 18.01 2001р. N 2235.

9.Закон України Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців 10.01. 2002р N 2942.

10.Указ Президента України “Про Державний комітет України у справах національностей та міграції N836/2001 від 13.09. 2001року.

11.Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. N 618 Про затвердження Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на період до 2005 року.

12.Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. N 29 Про затвердження Програми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти.

13. Постанова Ради міністрів Української РСР від 16.08. 1990 р. N 192 Про першочергові заходи щодо вирішення питань, пов'язаних з поверненням кримських татар у Кримську область.