Розміщення земельних ресурсів України

Розділ 3

Сучасний рівень використання земельних ресурсів, їх стан

Загальний рівень господарської освоєності території України високий. Але в різних природних зонах спостерігаються відмінності. В зоні мішаних лісів землеробська освоєність менша, ніж у лісостеповій та степовій зонах. Але в цій зоні знаходиться 25 % сіножатей і пасовищ, 40 % лісів України. Розораність земель у лісостеповій зоні - близько 70 %. Найвищою є сільськогосподарська освоєність степової зони - понад 80 %, тут найбільш поширене зрошення. В Українських Карпатах великі площі займають ліси, луки; ділянки з орними землями поширені в передгір'ях, міжгірних улоговинах і долинах річок. У Кримських горах висока лісистість, орні землі займають незначні території.

Між землекористувачами землі України розподіляються нерівномірно. Найбільші площі займають землі сільськогосподарського призначення. Значна частина припадає на населені пункти.

Таблиця 3.1

Розподіл земель між користувачами та власниками землі в Україні, 2005р.

Для раціонального використання земельних ресурсів треба запобігати несприятливим фізико-географічним процесам (ерозія, перезволоженість, засолення, посушливість, солонцюватість).

Останнім часом у зв'язку з інтенсифікацією землеробства переважно на основі не завжди достатньо обгрунтованих методів водної та хімічної меліорації помітнопогіршився баланс гумусу, особливо в чорноземах, зросла концентрація шкідливих речовин, збільшилася засоленість і кислотність грунтів, порушився їх повітряний і водний режим. Відомі високою природною родючістю українські чорноземи через їх некадекватне відновлення характеризуються зменшенням потужності ґрунтового шару, різким зниженням вмісту гумусу і погіршенням його фізико-хімічних характеристик, у першу чергу, структури. Без застосування необхідних запобіжних заходів може і далі порушуватися їх агрофон та знижуватисяродючість полів, зменшуватися вміст гумусу, що зумовить прогресуючу їх деградацію. Це стосується й усіх інших ґрунтових різновидів держави.

Останнім часом різко погіршилась екологічна обстановка на земельних угіддях України, що пов'язане із значним забрудненням грунтів, поверхневих і підземних вод. В лісостепових грунтах в районах вирощування цукрових буряків та зерна накопичено досить значні залишки 2,4-дихлорфеноксиоцтової і трихлороцтової кислот. Практично повсюдне використання пестицидів сприяє їх накопиченню в грантах, особливо при використанні інтенсивних технологій. Так, вирощування озимої пшениці в Західному Лісостепу зумовлює значний вміст в грантах таких пестицидів, як волатон та фундазол.

Тривале використання великих доз мінеральних добрив зумовило досить згромадження в ґрунтах гостро токсичних речовин. Це, в першу чергу, фтор (залишок фосфорних добрив) та хлор (залишок калійних добрив). Ще більш шкідливими є миш'як, свинець, стронцій, та інші елементи, які також є складовими частинами мінеральних добрив.

Найбільш поширеним і шкідливим є нітратне забрудненя грунтів і ґрунтових вод. Це призводить до росту обсягів рослинної продукції, вміст нітратів в якій перевищує гранично допустимі концентрації. Згідно з численними аналітичними даними вміст нітратів у овочевій продукції, вирощеній на Україні, збільшився останнім часом у 1,7-8,3 рази.

Розділ 4

Проблеми раціонального використання, їх вирішення

Відомо, що природа - єдина і неподільна, а сучасне господарство - результат взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа -взаємопов'язані, зв'язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного із компонентів - взаємозалежні.

Ця порівняно проста теза є відправною щодо розуміння низки глобальних екологічних проблем.