Розміщення земельних ресурсів України

У 1957 – 1961 роках на Україні вперше в республіках колишнього СРСР проведено суцільне картографування ґрунтового покриву всіх сільськогосподарських підприємств. У наступне п’ятиріччя таке картографування проведено в межах усіх підприємств лісового господарства. Наприклад, одна з найбільших в Україні науково – дослідна лабораторія, створена в 1961 р. при географічному факультеті Львівського університету ім. І. Франка, щорічно виконує госпдоговори по вивченню грунтів. У штаті цієї лабораторії нараховується 95 чоловік, у тому числі 42 спеціалісти – польовики і 53 спеціалісти, що забезпечують лабораторні дослідження грунтів. Названа лабораторія вивчала, наприклад, грунти більшості областей держави, в тому числі грунти всіх областей її західної і центральної частини. Вона вела також грунтові здіймання в областях Центральної Росії, Уралу, Західного Сибіру і Північного Казахстану. Аналітична лабораторія на Україні функціонує також в Одеському університеті.

Наявність в Україні ряду спеціалізованих науково – практичних структурних підрозділів з комплексного дослідження її ґрунтового покриву матиме позитивне значення в майбутньому, оскільки йдеться про необхідність оперативного врахування тих всебічних змін у структурі землекористування, які очікуються в зв’язку з проведенням економічної реформи та приватизації землі. За цих умов потреби в дослідженнях грунтів повсюдно зростатимуть. Причому йдеться насамперед про розробку рекомендацій по поліпшенню родючості грунтів шляхом проведення їх всебічного вивчення на рівні конкретних землекористувачів і власників.Відомо, що грунтовий покрив формується цілим рядом ґрунтових чинників. Насамперед це материнські породи, їх хімічний і гранулометричний склад, діяльність людей, тварин, мікроорганізмів, а також клімат, рельєф абсолютна висота місцевості, рослинний покрив тощо. Залежно від взаємодії цих чинників на конкретній території формуються певні типи грунтів, які в умовах України мають яскраво виражений зональний характер. В їх розміщенні по території України простежуються дві основні закономірності : широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в Українських Карпатах і Кримських горах. Ґрунтовий і рослинний покрив змінюється також і в довготному напрямі в зв’язку з посиленням континентальності клімату із заходу на схід. Грунтові і рослинні зони простягаються з південного заходу на північний схід. На заході широколисті та мішані ліси заходять трохи далі на південь, а на сході степи – на північ.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних питань, які застосовуються для розгляду земельних ресурсів, розміщення і їх економічна оцінка.

В процесі виконання курсової роботи розглядаються наступні питання :

•Особливості розміщення земельних ресурсів;

•Економічна оцінка земельних ресурсів України;

•Вивчається сучасний рівень використання земельних ресурсів;

•Досліджуються проблеми раціонального використання земельних ресурсів, перспективи розвитку.

Курсова робота складається з вступу, 4 – х розділів та висновку.

Розділ 1

Розміщення земельних ресурсів України

Різні типи грунтів в Україні займають неоднакові площі.

На півночі рівнинної частини, на Поліссі, поширені дерново-підзолисті сірі лісові і темно-сірі опідзолені грунти.Дерново-підзолисті та дернові грунти формуються в умовах надмірного зволоження на переважно безкарбонатній основі, мають підвищену кислотність ґрунтового розчину. Дерново-підзолисті утворилися на водно-льодовикових, льодовикових та глинистих річкових, піщаних та супіщаних відкладах під мішаними дубово-сосновими лісами і поширені на річкових терасах, моренних і піщаних рівнинах. В Україні найбільш поширені ґрунти середнього і слабкого ступеня опідзолення. Під заболоченими лісами чи на післялісових луках формкються їх оглеєні відміни. Розріз (профіль) цих ґрунтів поділяється на добре виражені горизонти, верхній гумусовий шар незначний - 18-24 см. Дерново-підзолисті грунти бідні на гумус, його вміст у верхньому горизонті становить тільки 0,7-2,0 %.Для підвищення їх родючості вносять органічні і мінеральні добрива. Дерново-підзолисті ґрунти завдяки вмісту в них сполук заліза та алюмінію мають кислу реакцію ґрунтового розчину. Для покращення умов росту сільськогосподарських культур їх вапнують. На зволожених місцевостях під сосновими лісами (борами), а також на піщаних терасах заплав зустрічаються дерново-борові ґрунти. Ці ґрунти (без впровадження певних агротехнічних заходів) характеризуються низьким вмістом гумусу, несприятливими фізичними властивостями, відносно низькими врожаями. В межах виходу на поверхню відкладів крейди на Поліссі, особливо в його західній частині, сформувались одні з найбільш родючих грунтів, якими є дерново-карбонатні (вони ще відомі під назвами перегнійно-карбонатні або рензини).Дерново-карбонатні ґрунти малопотужні, щебенюваті.