Бобові та зернобобові культури

Найпоширеніше захворювання сої — фузаріозне в’янення, церкоспороз, аскохітоз, склеротиноз, несправжня борошниста роса, вертицильозне в’янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої та ін. У боротьбі з грибними і бактеріальними захворюваннями сої високу ефективність мають глибока зяблева оранка та повне загортання рослинних решток, які є джерелом інфекції. Це значно зменшує ймовірність зараження аскохітозом, периноспорозом та іншими хворобами. На полях, де з’явився фузаріоз, не можна висівати сою раніше як через 2-3роки. Добрі результати дає протруювання насіння протруйниками.

Найпоширеніші шкідники сої — люцернова совка, акацієва вогнівка, бульбочкові довгоносики, соєва чорносмугаста блішка, соєва плодожерка і павутинний кліщ. При чисельності смугастої блішки 10-15 жуків/м2 , люцернової совки 8-10 гусениць /м2 або 2-3 яйця соєвої плодожерки на одну рослину, доцільно провести хімічну обробку посівів.

.Збирання врожаюСою збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості: листя вже опало і боби сухі, насіння тверде. Оптимальна вологість насіння — 12-14 %. При запізненні із збиранням боби розтріскуються, а вологість насіння знову зростає. Звичайно, посіви сої дозрівають без використання десикантів. У разі потреби, наприклад, для підсушування рослин і прискорення строків початку збирання сої пізньостиглих сортів або при пізньому забур’яненні, проводять десикацію. Для незначних втрат важливо, щоб висота зрізу не перевищувала 8 см. При вищому зрізі не збираються боби, розміщені знизу, що як правило, є найбільш урожайними. Тривале зберігання зерна сої можливе при вологості нижче 11%.

3. Квасоля

Біологічні особливості.

Серед багатьох видів квасолі у нашій країні найпоширеніша квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris l.). Це однорічна самозапильна бобова культура, яка має кущові, напіввиткі та витки форми. Серед зернобобових — одна з найбільш теплолюбних культур. Насіння починає проростати при температурі не нижче плюс 10°С, при температурі нижче плюс 8°С насіння сходить повільно й загниває. Менш вибагливе до тепла темнозабарвлене насіння, антоціан якого є антибіотиком, що підвищує холодостійкість клітин і вбиває гнилі, захищає насіння від загнивання. Сходи квасолі гинуть при зниженні температури до мінус 0,5°С. Рослини, які підросли, витримують короткочасні заморозки до мінус 2°С. Дуже чутлива квасоля до тепла в період цвітіння. За недостатньої кількості його й сирій погоді у цей період спостерігаються обпадання квіток і як наслідок — зниження врожайності. Квасоля нормально росте і розвивається при середньодобовій температурі повітря не нижче 15°С. Досить шкідливе для неї різке коливання температур протягом доби.

Квасоля — сонцелюбна рослина. Особливо вибаглива до світла в молодому віці. При сильному затіненні рослини витягуються, стають слабкими і помітно знижують урожайність. Але при вирощуванні в сумісних посівах із кукурудзою, картоплею у міжряддях садів вона витримує затінення і формує добрий урожай. Листки квасолі здатні підніматися й опускатися, таким чином регулюється використання світла і не допускається їх перегрівання, коли жарко. В північних широтах листки квасолі розміщуються так, щоб максимально використовувати світло, у південних, навпаки, — вдень опущені.Квасоля більш посухостійка культура, ніж горох і сочевиця. Особливо вибаглива до вологи в період проростання (100-120% води від маси насіння потрібно для його набубнявіння), а також у фазах цвітіння й зав’язування бобів. У цей період вологість ґрунту повинна бути 70-75% найменшої вологоємкості. При перезволожені під час наливання зерна ріст квасолі припиняється, затримується дозрівання, що є причиною поширення, грибних хвороб і зниження врожайності. Засуха в період цвітіння й дозрівання призводить до обпадання квіток та молодих бобів, насіння формується цупким.

Квасоля більш вибаглива до родючості ґрунту, ніж інші зернобобові культури. Вона добре родить на слабокислих і формує вищі врожаї на ґрунтах близьких до нейтральних. Оптимальна величина рН — 6,5-7,5. Найціннішими для неї є структурні, середньозв’язані, не дуже вологі ґрунти, достатньо забезпечені гумусом. На важких ґрунтах, кислих, заболочених та піщаних росте погано. Зовсім не придатні для квасолі ґрунти з високим (менше 1 м) рівнем залягання ґрунтових вод.

Сорти. За тривалістю вегетаційного періоду сорти квасолі поділяють на ранньостиглі (75-85 днів), середньостиглі (85-100) та пізньостиглі (100-120 днів і більше). В Україні районовані в основному середньостиглі сорти: Докучаєвська 1, Красноградська 5, Мавка, Первомайська, Подільська кущова, Синельниківська 6, Синельниківська 8, Харківська 8, Харківська штамбова, Ювілейна 250.

Технологія вирощування.