Бобові та зернобобові культури
Догляд за посівами починають із боронування їх до появи сходів упоперек напрямку рядків для знищення бур’янів та ґрунтової кірки. При появі бур’янів проводять також 1-2 післясходових боронування.
Найефективніше проти бур’янів поєднання агротехнічних і хімічних засобів боротьби. Безпосередньо на посівах гороху застосовують такі гербіциди: трихлорацетат натрію (перед сівбою під культивацію — 5-12 кг/ га), прометрин (при досходовому боронуванні), півот (до або після сходів у фазі 3-6 листків гороху — 0,5-0,75 л/ га), 2м — 4хм (у фазі 3-5 листків гороху — 2-3 кг/ га), базагран (у фазі 3-5 листків гороху — 3-4 л/ га).
Захист рослин від хвороб і шкідників. В умовах України найбільш шкодочинні на посівах гороху кореневі гнилі, пероноспороз і аскохітоз. Проти кореневих гнилей і аскохітозу протруюють насіння за 3-4 тижні до сівби. Проти пероноспорозу, а також аскохітозу посіви гороху обробляють у фазі бутонізації 80%-м з.п. цинебу (2-4 кг/ га), танго 50%-м к.е. (0,6-0,8 кг/ га).
Шкідники гороху. На посівах гороху найпоширеніші бульбочкові довгоносики, попелиці, горохова плодожерка, вогнівки, трипси, гороховий комарик, горохова зернівка. Для захисту від бульбочкових довгоносиків на початку заселення шкідником проводять крайові обробки, а при збільшенні чисельності до 15-30 особин/м2 застосовують суцільне обприскування в період вегетації препаратами карате (0,1-0,125 л/ га), фастак 10%-й к.е. (0,1-0,2 л/ га). Проти попелиць, які виявлені на краях поля і чисельність яких становить 10-15 шт. на одну рослину, проводять крайові обробки. Якщо попелиці розселилися по всьому полю, а чисельність їх досягла 20-30 особин на рослину, для суцільного обприскування застосовують децис, актеллік (50%-й к.е. 1 л/ га), Бі-58 новий (40%-й к.е. 1,5 л/га), карате (50%-й к.е. 0,1-0,125 л/га). Проти горохової зернівки, вогнівок, плодожерки, трипсів посіви гороху в фазі цвітіння обприскують тими ж самими препаратами, що й проти попелиць. Після обприскування посівів гамма-ізолгером ГХЦГ рослинну масу можна використовувати на корм, силос і переробляти на борошно не раніше як через 60 днів. Для знищення горохової зернівки відразу після збирання, до вильоту жуків із насіння, проводять його фумігацію 98,5%-м бромистим метилом (30-100 г/м3), металлілхлоридом технічним (50-70 г/м3) та іншими препаратами.
Збирання врожаю. Основний спосіб збирання — роздільний. Горох скошують у валки при побурінні 60-75% бобів, коли вологість насіння досягне 35-40%, а колір буде типовий для сорту. Косять упоперек або під кутом 45° до полеглості гороху. Підбирають і обмолочують і валки при вологості насіння 16-19% (якщо вологість нижча насіння дуже подрібнюється, а якщо вища — пошкоджуються зародки). Зерно очищають, підсушують і зберігають при вологості 12-14%.
2. Соя
Біологічні особливості.
Соя — культура мусонного клімату, має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Потреба її в теплі зростає від проростання насіння до сходів, а потім — до цвітіння і формування насіння, під час дозрівання вимоги до температури дещо знижуються. Насіння починає проростати при температурі 8-10°С, проте в такому разі сходи з’являються через 20-30 днів, при 14-16°С — через 7-8, а при 20-22°С — через 4-5 днів. Підвищення середньодобової температури на початку вегетації до 24-25°С призводить до деякого сповільнення ростових процесів, а температура 35-37°С негативно позначається на рості, розвитку та утворенні бульбочок. Оптимальна температура у вегетаційний період становить 18-22°С, під час формування репродуктивних органів — 22-24, цвітіння — 25-27, формування бобів — 20-22 і дозрівання — 18-20°С. Рослини досить легко переносять весняні заморозки до мінус 2,5°С, осінні ж до мінус 3°С негативно впливають на врожай насіння, заморозки мінус 4-4,5°С спричиняють сильне промерзання листків, а квітки і боби гинуть.
Соя на формування врожаю використовує значно більше води, ніж зернові колосові культури. Коефіцієнт транспірації коливається від 400 до 1000. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації повинна бути не нижчою 70-80%, а на момент дозрівання — 60% найнижчої вологоємкості.Протягом вегетації потреба у волозі неоднакова. Від сходів до цвітіння вона менша. Найінтенсивніше водоспоживання спостерігається в фазі цвітіння і формування бобів. За цей період соя споживає 6-70% сумарного використання води за вегетацію. Ця культура негативно реагує на повітряну засуху, особливо під час цвітіння та утворення бобів. При дуже низькій вологості в цей період на рослинах не утворюються нові й відбувається скидання вже сформованих бобів.
Вимоги до ґрунтів відносно низькі. Сою можна вирощувати на всіх типах ґрунтів за умови, що вони не повинні бути кислими і мають бути добре керовані. Вона не переносить тривалого затоплення (більше трьох днів), засолення і кислотності нижче рН 5,5.