Бобові та зернобобові культури

фосфорних і калійних добрив під сою

(С.В. Кадиров, В.А. Федоров, 1998)

Потреба в магнії (40-60 кг Mg/га), як правило, задовольняється внесенням як вапна, кізериту та ін. У сої більша потреба в кальції, ніж у зернових культур. Оптимальний рівень рН 6,2-7,2 забезпечується внесенням вапна у межах сівозміни за даними ґрунтової діагностики. Для досягнення оптимального рівня кислотності для сої вапно вносять уже під попередник.

Соя залежно від ґрунтових умов відчуває потребу в певних мікроелементах. Часто бор і марганець при вапнуванні стають важкодоступними для неї. У такому разі вносять рідкі добрива позакореневим способом. На кислих підзолистих та опідзолених ґрунтах рекомендується застосовувати молібден. Для цього насіння необхідно обробити амонію молібдатом із розрахунку 40-50 г молібдену на 1 л робочого розчину.

У країнах Західної, Південної та Центральної Європи не вносять органічних добрив через неможливість регулювання їх мінералізації й небезпеку затримки дозрівання і вилягання посівів сої, а в країнах Східної Європи доцільно застосовувати органічні добрива у дозах 20-40 т/га на слабогумусних ґрунтах або висівати її після удобреного попередника.

Сівба. Насіння висівають протруєне й у разі потреби — інокульоване бульбочковими бактеріями (ризоторфіном). Як правило, його протруюють до сівби, а інокулюють — під час сівби. Лише протруювання фундазолом можна поєднувати з інокуляцією в день сівби. Соя — культура пізніх строків сівби. Головний критерій настання оптимальних строків її сівби — стале прогрівання верхнього шару ґрунту до температури 12-14°С. Оптимальні строки сівби — друга половина квітня — перша половина травня. При більш ранніх строках подовжується період проростання насіння і проростки триваліший період піддаються інфекційному тиску збудників кореневих хвороб (Rhizoctonia Diaporthe spp. та ін.) й зростає ймовірність засмічення. При пізніших строках сівби знижується врожайність. Глибина посіву через епікотильний спосіб проростання не повинна бути більшою 4 см.

Соя — світлолюбна рослина, погано переносить затінення. У затінених рослин знижується вміст азоту, збільшується кількість абортивних плодів, зменшується висота прикріплення бобів на стеблі, що призводить до збільшення втрат при механізованому збиранні. Це слід враховувати при визначенні площі живлення та густоти стояння рослин.

Норма висіву насіння залежить від сортотипу і способів боротьби з бур’янами. Ультраскоростиглі й дуже скоростиглі сорти з детермінантним типом росту мають найвищу врожайність при густоті стеблостою перед збиранням 35-46 рослин/м2. У середньостиглих і середньопізніх сортів індетермінантного типу росту, які дуже гілкуються, повинно бути перед збиранням 18-22 рослини /м2. Більш загущені посіви вилягають, що спричиняє зниження врожайності. Тому сорти першої групи слід висівати з нормою 45-55 схожих насінин/м2 , а другої — 30-35 насінин/м2 . На кращих ґрунтах вибирають меншу, на легких — більшу норму. Якщо боротьбу з бур’янами проводять механізованим способом (післясходове боронування, міжрядні обробітки), то норму сівби збільшують на 10-15%.

Сіють сою, звичайно широкорядним способом з міжряддями 45-70 см або стрічковим за схемою 50?15 чи 60?15 або звичайним рядковим способом.Догляд за посівами. Соя на початку вегетації росте відносно повільно і бур’яни конкурують із нею за споживання вологи, поживних речовин, використання світла. Втрати врожаю від бур’янів можуть становити 30-50%. Тому інтегрована боротьба з ними має першочергове значення для успішного вирощування цієї культури. Використовують у боротьбі з бур’янами і всі можливі механічні способи. Боронувати посіви можна вже через 3-4 дні після сівби, коли насіння сої лише наклюнулося, а бур’яни знаходяться в фазі "білої ниточки". Соя переносить боронування легко. Лише фаза вигнутого коліна, яка настає за 2-3 дні до появи сходів, є критичною для боронування.

На посівах сої залежно від забур’яненості проводять 1-2 післясходових боронування, причому перше тоді, коли рослини вже добре вкоренилися і досягли висоти 10-12 см. Досходове боронування знижує забур’яненість сої на 40-50%, післясходове — на 50-60 а досходове + післясходове — на 65-75%. При боронуванні до сходів швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 6 км/год., по сходах — 5 км/год. Строки проведення міжрядних обробітків та і їхня кількість залежать від появи бур’янів. За вегетацію як правило, проводять, 2-4 міжрядних обробітки, останній — не пізніше фази бутонізації. Для ефективної боротьби з бур’янами вносять гербіциди до сівби, досходовим і післясходовим способами, які дозволені для використання на посівах сої.

.Захист рослин від хвороб і шкідників Соя уражується великою кількістю хвороб та шкідників. Ефективна економічно й екологічно обґрунтована боротьба з ними потребує дотримання принципів інтегрованого захисту рослин.