Природні передумови РПС України (добувна галузь та енергетика)

4. Проблеми раціонального використання природних ресурсів регіону та його вплив на територіальну структуру народного господарства

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нера-ціональне.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ре¬сурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може ви¬никнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.

При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом ко¬рисної дії (ККД) добувних виробництв і установок.

Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (наприк¬лад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів.Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми. Перший - програма першочергових заходів, другий - довгостро¬кова програма переходу до системи раціонального природокори¬стування.

Першочергові заходи: створення системи контролю за які¬стю середовища, урахування заходів з охорони природи при роз¬робці народногосподарських планів, заходів з формування еко¬логічної культури населення.

Довгострокова програма - це програма переходу виробниц¬тва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питан¬ня економічної оцінки природних ресурсів, питання створення систем управління ресурсами біосфери, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в най¬ближчому майбутньому і в перспективний період.

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх екс¬плуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енер¬гетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіда¬них копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворен¬ня природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації вироб¬ництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднан¬ню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, нале¬жать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного гос¬подарства, а з другого — є ланками територіально-вироб¬ничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місце¬вих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи жит¬лове будівництво слід виходити не лише з локальних інте¬ресів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та ін.

У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і конт¬роль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконан¬ня, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.