Природні передумови РПС України (добувна галузь та енергетика)

Україна багата на марганцеві руди. Нікопольський марганцеворуд¬ний басейн — один із найбільших у світі, його площа 5 тис. км2; рудний пласт (осадового походження) має потужність до 2 м. Загальні запаси марганцю в Україні 3,5 млрд. т., і з них промислових – 2,3 млрд. т.. Україна забезпечує 32% його світового видобутку.

Великі родовища титанових руд розробляються в Дніпропетровській і Житомирській областях. Значними є запаси уранових руд (Кірово¬градська, Дніпропетровська обл.), кіноварі (ртутної руди) (Донецька, За¬карпатська обл.), нікелевих руд і хромітів (Кіровоградська, Миколаїв¬ська обл.). Родовище алюмінієвих руд виявлено в Дніпропетровській обл., поліметалічних руд — на Закарпатті і в Донбасі, бокситів — у Дніпропетровській області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Мідні руди є в Донецькій області, в Карпатах, молібден – у середньому Придніпров’ї, Побужжї, олово – у Приазов’ї, ванадій у Житомирській області. Унікальні родовища сиро¬вини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елемен¬тів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Пошуки золота увін¬чалися відкриттям у 90-х рр. родовищ у Придніпров'ї, на Закарпатті. Перспективні в цьому відношенні Приазов'я і Донбас.

Забезпеченість потреб України власними викопними ресурсами викладена у Додатку Ж.

1.3. Нерудні природні ресурси

Україна багата на гірнохімічну сировину, серед яких: ку¬хонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо.Великі запаси калійно-маг¬нієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франків¬ській та Львівській областях. У Львівській області на Роздольському та Яворівському родовищах є великі запаси самородної сірки, запаси якої оцінюються в 9 млрд. т. Знайдено відомі поклади кухонної солі в Словянську, Артемівську, Солотвино, Дрогобичі, Калуші, Долини.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти в Рівненській, Донецькій, Дніпропетровській областях, мармур у Карпатах, Криму. Промислові запаси бутового каменю становлять 2 млрд. кв. м., мурувального каменю - 375 млн. кв. м.. Вапняки є в Придністровському, Донбаському, Кримському ареалах, а крейда, мегель – Волинський, Подільський, Сумський ареали. Родовища бетонітів – Черкаське, Камиш–Бурунське. Промислові запаси скляних пісків – 120 тис. т. вони містяться більш як у 20 родовищах найбільші; Авдіївське, Новоселівське, Глібівське.

У Волинській і Рівненських областях, Приазов’ї та Кривому Розі є запаси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, буритин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сиро¬винних ресурсів України полягають у важковидобувному харак¬тері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної час¬тини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвіду¬вальних робіт тощо.

Тоді, ще 15 літ тому, багато мовилося про об’єктивні передумови для розбудови заможної самостійної України. Наводилися розрахунки Дойчебанку, що за кілька років купатимемося у молоці. Бгатства справді були шалені, і західні банкіри, найімовірніше, не брехали. Проте для суспільного розвитку значно важливішими є не об’єктивні, а суб’єктивні передумови і перш за все, як саме користуватися багатством.

2. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу

Використання в економічній системі природних ресурсів ви¬магає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: тех¬нологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виража¬ється в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.

Дуже важливою проблемою освоєння природних ресурсів є їх комплексна оцінка, яка включає: визначення за¬пасів і якісного складу; вивчення умов експлуатації та можливості комплексного використання різних видів ресур¬сів; врахування освоєності території, на якій вони знахо-дяться. В останні роки дедалі більшого значення набуває потреба збереження навколишнього середовища при експлуатації природних багатств.

Досі не розроблені єдині підходи і критерії до оцінки природних ресурсів, але загальноприйнято, що оцінка повинна бути передусім економічна, тобто здійснюватись у вартісних (грошових) показниках. Це дає змогу оцінити не лише окремі види природних ресурсів, але й обчислити сумарний природно-ресурсний потенціал (ПРП) території, під яким в економічній географії розуміється сукупна про¬дуктивність природних ресурсів території як засобів ви¬робництва і предметів споживання, що виражається че¬рез їх споживчу вартість.