Інтеграція України в сучасну світогосподарську систему
2.3. Модель народної економіки.Тому треба перейти до найефективнішої моделі соціально-економічного розвитку, яку я обґрунтовую упродовж декількох останніх років - моделі народної економіки. Основною ознакою цієї моделі є існування трьох основних типів власності (приватної, колективної, державної) та різноманітних форм в межах кожного із цих типів, але за умови переважання колективної трудової власності. Така форма власності в багатьох розвинутих країнах світу є найефективнішою, бо в ній мобілізується і акумулюється енергія всіх членів трудового колективу, внаслідок чого виникає нова могутня продуктивна сила, бо вона відповідає колективному характеру праці (а отже почне діяти закон єдності праці і власності), бо досягається економія на масштабах виробництва тощо.
Такої форми власності не існувало в СРСР, а колгоспи, які за назвою претендували на таку роль, були насправді одержавлені.
Другою важливою ознакою моделі народної економіки є запровадження національного демократичного економічного планування, за якого реалізація планів буде здійснюватися не адміністративними важелями, а за допомогою виваженої економічної політики, в тому числі грошово-кредитної, фінансової, цінової, амортизаційної, структурної, регіональної, інвестиційної, іноваційної, промислової, податкової та ін.
Економічні важелі державного регулювання народного господарства повинні оптимально поєднуватись з правовими і адміністративними, з одного боку, і ринковими з іншого, але домінуючим елементом у такому поєднанні має бути державне економічне регулювання. Ринкові важелі саморегулювання переважали у ХУІІІ-поч.ХІХ ст. Крім того, державні важелі повинні оптимально доповнюватись наддержавними у разі вступу у справедливі економічні союзи, або у випадку тісного співробітництва з міжнародними економічними, передусім фінансово-кредитними організаціями (МВФ, МБРР та ін.). На жаль ці організації діють здебільшого в інтересах транснаціонального капіталу, і хоча надають дешеві кредити, але вони супроводжуються такою кількістю вимог, умов, що стають руйнівними для національної економіки. Тому потрібно поступово позбуватись диктату цих організацій, наслідувати приклад Китаю та деяких інших країн, які обходилися без їхніх послуг.
Крім цих заходів, необхідно в межах відносин власності створити комплекс умов для розвитку малого підприємництва, а отже приватної власності шляхом надання всебічної підтримки державою пільгових кредитів, пільгового оподаткування, підготовки кадрів, інформаційної підтримки тощо, послабити державний та ліквідувати кримінальний рекет, сформувати сприятливу психологічну атмосферу громадської підтримки підприємців, як це існує у розвинутих країнах світу.
Здійснити процес демократичної та гуманістичної трансформації державної власності на стратегічно важливі об’єкти шляхом її часткового справедливого акціонування (надання частини акцій в руки трудових колективів залежно від рівня кваліфікації, освітнього потенціалу, трудового стажу та ін.), участі трудових колективів в управлінні виробництвом і власністю, часткової оренди тощо з таким розрахунком, щоб не допустити істотної диференціації доходів від власності між різними типами та формами власності.
Створити динамічні, стабільні і потужні стимули до праці у працівників шляхом впровадження новітніх форм організації виробництва і праці, сучасних системи заробітної плати (передусім "участі у прибутках"), формування належних умов праці, використання широкої ротації робочих місць в автономних бригадах, ефективного стимулювання за раціоналізаторські пропозиції та їх впровадження, за економію сировини, електроенергії, тощо.
Комплекс заходів щодо забезпечення економічної безпеки країни необхідно також здійснити в межах кожної з підсистеми та економічної системи загалом.
Висновок.
Для того, щоб Україна у ХХІ ст.увійшла до складу найпотужніших країн світу, необхідно кардинально змінити відношення до людини, запровадити більш ефективну і прогресивну модель трансформаційних перетворень.
Перелік літератури
С.В.Мочерний. Економічний суверенітет України та шляхи його досягнення. – К.: ВІПОЛ, 1994. - С. 9-10.
Доклад о развитии человека за 1998г. - Нью-Йорк, 1997. - С.87.