Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства
В умовах різкого зниження народжуваності сільського населення, посилення його старіння прогресує показник смертності. Коефіцієнт смертності (кількість померлих на 1000 селян ) зріс за 1990 – 2001 роки від 17,3 до 21,1.
Абсолютна і відносна кількість померлих перевищує відповідні показники народжень, тому природний приріст сільського населення має від’ємне значення. В 2001 році чисельність померлих у селах Лісостепу на 77 тис. чоловік, а України на 156,4 тис. чоловік перевищувала кількість народжених (табл. 1.8).
Лісостепу України у 2001 р.
Депопуляція населення охопила всю сільську місцевість цієї зони та країни, а в Київській, Хмельницькій, Черкаській областях кількість померлих перевищує чисельність народжених майже в 97% поселень. У Київській, Полтавській, Сумській областях досліджуваної зони на одного народженого припадає троє померлих. Коефіцієнт природного приросту сільського населення в 2001 році становив у Лісостепу 13,1, а в Україні – 9,9. Природне скорочення сільського населення в умовах інтенсивного його старіння перетнуло критичні межі сучасного типу відтворення. Основною причиною такої ситуації є зниження життєвого рівня селян та погіршення їх медичного обслуговування.Основним видом діяльності працездатного населення в сільській місцевості залишається праця у суспільному та особистому секторах аграрного виробництва. Середньорічна кількість сільськогосподарських працівників Лісостепу зменшилася за 1996 – 2000 роки на 25,2%. Найбільше їх скорочення спостерігається в сільському господарстві Чернівецької області (20,8%) (табл.1.9.). Частка середньорічних працівників сільськогосподарських підприємств у загальній кількості зайнятих становить 45,3%. Інші особи працездатного віку зайняті в галузях освіти, охорони здоров’я, транспорту, будівництва тощо.
сільськогосподарських підприємств Лісостепу, тис. чоловік
Попит на робочу силу в сільському господарстві, зокрема, на молодь, зменшується. Це пов’язано переважно з відсутністю належної молодіжної політики щодо сприяння зайнятості, яка має бути зорієнтована на працевлаштування молоді у сільському господарстві, збереження наявних і розвиток нових робочих місць.
Таким чином, у сільській місцевості спостерігаються досить негативні зміни в перерозподілі працюючого населення по галузях економіки, зменшення його частки у сільському господарстві й переміщення в інші галузі народного господарства. Загальними проявами цих процесів є абсолютне і відносне скорочення чисельності зайнятих осіб як у цілому по галузях економіки, так і в аграрному секторі, зниження мобільності щодо підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств, зростання кількості працюючих у приватному неформальному секторі, мотивами якого є в основному пошук шляхів подолання безробіття, а не створення альтернативних виробництв сільськогосподарського виробництва.
Для усунення наслідків негативних структурних змін щодо зайнятості та докорінного її поліпшення доцільно проводити активну політику соціального захисту сільських жителів, яка має ґрунтуватися на науково опрацьованих принципах з урахуванням територіальних особливостей. При цьому першочергову увагу слід приділяти формуванню та функціонуванню ринку робочої сили за рахунок розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу, вдосконалення мотиваційного механізму щодо раціонального використання робочої сили, максимально використавши при цьому такі риси селянина, як ініціативність, підприємливість, активність, свідомість, що особливо притаманні молоді.
Для здійснення будь-якого виробничого процесу необхідні засоби виробництва. Вони створюють виробничо-технічний потенціал галузі, що визначається сукупністю матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції.
Важливими показниками рівня оснащеності господарств основними засобами є фондозабезпеченість та фондоозброєність праці. Аналіз свідчить про стійку тенденцію зниження фондозабезпеченості (з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь) у діючій грошовій одиниці і досить рельєфно в умовній грошовій одиниці (табл.1.10.). Якщо в 1996 році на 1 га сільськогосподарських угідь у сільськогосподарських підприємствах Лісостепу припадало 2550 умовних одиниць галузевих основних засобів, то в 2001-му – 536, тобто фондозабезпеченість за п’ять років знизилася у 4,8 рази.