Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку

ВИСНОВКИ

Аналізуючи стан зернового господарства з точки зору вирішення цих завдань, необхідно виявити фактори, які не тільки стримують підвищення темпів зростання виробництва зерна, а й завдають шкоди під час його збереження, переробки і використання.

Важливою технологічною особливістю вирощування зернових культур є науково обґрунтоване застосування добрив і засобів захисту рослин. Так, при використанні мінеральних добрив необхідно враховувати дані агрохімічного аналізу про наявність поживних речовин у ґрунті в засвоюваній рослинами формі і раціональне їх співвідношення. Високі врожаї неможливі без мікроелементів, потреба в яких не задовольняється у повному обсязі. Засоби захисту рослин слід застосовувати виходячи з економічного порога шкідливості хвороб, бур’янів та шкідників, а також із міркування безпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища. Враховуючи те, що з 1992 року в сільському господарстві у 4,5раза зменшення мінеральних добрив і в1,5-2рази засоби захисту рослин, головною умовою подальшого розвитку виробництва зерна є формування інтенсивних технологій, які постійно вдосконалюються й доповняються новими елементами. При цьому велике значення мають обґрунтування машин, створення їх комплексів для без – і маловідхідних технологій, які повинні забезпечувати економію енергії і матеріальних ресурсів.

Для високоефективної організації виробництва зерна необхідна добре розвинена матеріально-технічна база. У тих господарствах, де було досягнуто високого рівня розвитку матеріально-технічна бази і інтенсивності зернового господарства, врожайність зернових культур на 10-25% перевищувала середні показники інших держав . Наприклад, у господарствах з фондозабезпеченістю 380-600карбованців за гектар орних земель (1990-1995 роках) врожайність зернових була на 11-16 центнера на гектар більше ніж у господарствах, гірше забезпечених основними фондами.Поки що зернові господарства знаходяться в кризових положеннях, але уряд намагається допомогти: реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно; запровадження обов’язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договір оренди земельної частки; було затверджено закон “Про Національну програму розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999 - 2010 роки”, а також був складений прогноз виробництва зернових культур на 2001р.(дивись таблицю 7) та багато іншого.

ЛІТЕРАТУРА

1.Заставний Ф. Д.Географія України. – Львів : видавництво “Світ”, 1997

2.Качан Е. Розміщення продуктивних сил України. – К., 1997

3.Ковалевський О. Л. Розміщення продуктивних сил: підручник. – К.: Т-во “Знання”, 1998. – 546 с.

4.Коломійцев В. Структурна трансформація промислового комплексу України. – Київ , 1998

5.Крючков В. Г. Зерновое хозяйство : териториальная организация и эффективность производства. – Москва, 1990

6.Лисецький А. Стратегічні проблеми зерно-промислового комплексу України // Економіка України. – 1997. – №5

7.Луканьов І. Невикористані резерви збільшення виробництва зерна і шляхи його вдосконалення // Економіка України. – 1998. – №10

8.Пістун М. Д., Провотар Н.И. Географія агропромислових комплексів. – К.: Либідь. – 1997. – 198с.

9.Розміщення продуктивних сил Україги: Навч.-метод. Посібник для самост. Вивч. Дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.

10.Сайко В. Ф. Перспектива виробництва зерна в Україні // Вісник аграрної науки. – 1997. – №9

11.Сільське господарство України . – К.: Мін статистики України, 1996. – 201 с.