Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку
За умов прискореного розвитку хвороб та шкідників при порушенні сівозмін, строків посіву та незбалансованому застосуванні мінеральних добрив необхідне масове використання пестицидів, однак це веде до непередбачених екологічних наслідків. Коли врахувати, що в Україні від 20-30% посівів зернових культур знаходяться у санітарно-охоронних зонах (поблизу жилих селищ, тваринницьких ферм, водойм, водних джерел та ін.), де застосування хімічних засобів захисту різко обмежене або заборонене, подальше нарощування виробництва зерна в цих зонах можливе лише в разі запровадження комплексної системи агротехнічних та біологічних засобів захисту зернових культур від шкідників, хвороб та бур’янів, а також проведення відповідних організаційно-господарських заводів.
Найважливішими напрямками інтенсифікації виробництва зерна є широке використання досягнення генетики і біотехнології, селекції і насінництва, виведення та впровадження нових сортів та гібридів рослин, що характеризується підвищеною засухостійкістю, несприятливістю до хвороб, більш високою потенційною врожайністю порівняно з їхніми попередниками, підвищеним вмістом у зерні біологічно активних речовин, які становлять особливу цінність як для харчування людині, так і для скота.
Збільшення виробництва твердих та сильних пшениць стримується недостатньою кількістю її районованих сортів.На початку 90-х років посівна площа під кукурудзою зменшувалась і становить 0,7 млн. га в 1996р. в 1997р намітилось значне зростання площі посівів під зерно кукурудзи до 1,7 млн. га, що відповідно привело і до значного зростання її валового збору: від 4,7 млн. т на початку 90-х років, 1,5 млн. т в середині 90-х років до 5,3 млн. т в 1997. Різкий спад валового збору кукурудзи на зерно на початку і всередині 90-х років стримував виробництво комбікормів, що негативно вплинуло на розвиток тваринництва. Велику потрібність в зерні кукурудзи відчуває також харчова, мікробіологічна промисловості, медична та інші галузі народного господарства. Несприятливі природні умови останніх років та погіршення забезпечення господарств добривами, гербіцидами, пально-мастильними матеріалами, морально застаріле технічне забезпечення галузі – ось ті головні причини, що призвели до різкого зменшення валового збору кукурудзи в країні. У зв’язку з цим у розробленні Національної програмі “Зерно України” передбачається в наступні роки збільшити посівні площі під кукурудзою до 2,3 млн. га і створити всі умови для доведення валових зборів цієї культури до 8 млн. т у 2005р.
Що стосується фуражного зерна, то його частка становить лише 42% валового збору зерна. Ми ще недостатньо збираємо ячменю, зерна кукурудзи, вівса, зернобобових, використовується в найближчі роки довести його питому вагу у валовому зборі всього зерна до 60-65%.
Основне виробництво продовольчого зерна озимої пшениці і надалі буде концентруватись в степовій та лісостеповій зонах, де природні умови сприяють вирощування зерна високої якості. Обсяги виробництва пшениці в Поліссі мають визначатися внутрішніми потребами регіону та країни. Передбачається на півдні степової зони та в господарствах Автономної Республіки Крим створення зони товарного виробництва твердої озимої пшениці, де щорічно виробляється до 300-350 тис. т зерна. Це дасть змогу забезпечити цією сировиною вітчизняну макаронну та круп’яну промисловість. Значна частина цього зерна може бути реалізована на світовому ринку.
За експертними оцінками Україна може збирати щорічно не менш 1 тони зернових на чоловіка. Такий врожай був зафіксований лише один раз – в 1989 році. Після цього спостерігався постійний спад виробництва зернових.
Для відновлення росту збору зернових потрібно провести комплекс заходів, перш за все економічного та організаційного характеру:
1.Пониження рівня цін на фінансові ресурси та надання можливості ліквідувати диспаритет ціню
2.Земля повинна стати товаром та є предметом залога при фінансуванні конкретного підприємства.
3.Повинно впровадити рівність всіх форм власності та законодавчо це задекларувати.
4.Створення умов для конкуренції в галузі.
5.Впровадження економічно обґрунтованої державної підтримки підприємств як зернового господарства, так і агропромислового комплексу взагалі.
Слід підкреслити, ці міри можуть витягнути весь сільськогосподарській комплекс із кризи.