Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку

Тривалий час зернове господарство країни було зорієнтоване в основному на виробництво продовольчого зерна, а в 1940 – 1945 роках значно зросли потреби у кормовому зерні.

Впровадження інтенсивних індустріальних технологій вирощування сільськогосподарських культур у 80-х роках вивело Україну по валовому виробництві зерна (52 –53 млн. т.) і з розрахунку на душу (1 тонна) на третє місце в світі після США та Канади.

Протягом останніх років посівна площа під зерновими коливалася від 16 млн. га у 1998 до 13,2 млн. га в 1996 та 15 млн. га в1997р. Національною програмою “Зерно України” передбачається стабілізувати площу посіву зернових культур в межах 15 млн. га, що при урожайності 30-32 ц\га дасть змогу забезпечити валові збори зерна близько 50 млн. т. (дивитися таблиця 3)

Таблиця 3.ВАЛОВИЙ ЗБІР І СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

Попередні прогнози щодо врожаю зернових в 2000 році себе не виправдали. Відповідно оцінкам спеціалістів Департаменту сільського господарства США виробництво зерна в Україні в 2000 році скоротилося в порівнянні з минулим роком на 14% - до 22 млн. т (дивитися таблицю 4), що є самим низьким рівнем, починаючи з 1940 року.

ТАБЛИЦЯ 4. Посівні площі та валові збори зернових культур по зонах.Причинами зниження виробництва аналітики Департаменту назвали скорочення посівних площ, зменшення використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин, а також несприятливі природні умови. Для забезпечення внутрішньої потреби в продовольчому зерні потрібен імпорт продукту в розмірі 500 тис. т., тому що внутрішні потреби країни складають 6 млн. т, при вироблених 4 млн. т. Імпортувати в цьому році Україна буде вимушена з Росії, Казахстану, Східної Європи та Турції. При цьому експорт фуражного зерна з Україні складе 1,2 млн. т. Основними покупцями української продукції є Саудівська Аравія, Південна Корея та Білорусь.

За оцінками Мінагрополітики та Держкомстату, загальний валовий збір ранніх зернових склав біля 21 млн. т (з них пшениці - 10 млн. т). 54-55% зібраної пшениці складає зерно 3-го та 4-го класу (“повноважне” продовольче зерно), (дивитися таблицю 5).

Тобто на Україні слід очікувати зменшення внутрішньої пропозиції сировини паралельно зі зростанням цін на зернові (дивитися таблицю 6).

Крім цього, треба мати на увазі прогнози трейдерів щодо очікуваного врожаю 2001 року: падіння врожаю буде продовжуватися завдяки значному погіршенню якості посівного матеріалу при низькому рівні забезпечення сільських господарств хімічними добривами (26% від загальної потреби в пестицидах). Спеціалісти провідних оптових компаній прогнозують зниження валового збору зерна в 2001 році на 10-15% в порівнянні з поточним роком, полярна думка закладена в державній програмі “Зерно України – 2001” – прогнозується ріст валового збору зерна до 35-40 млн. т.

Зміна структури посівних площ, обумовлена несприятливими погодними умовами для окремих зернових культур, справляє великій вплив на структуру валового збору, суттєво змінює співвідношення обсягів продовольчого та фуражного зерна. Так, по Україні середня за 1995-1998роки питома вага озимої пшениці у валовому зборі зерна становила 49,4% з коливання від 47% (1986) до 55,7% (1999). У 1995-1998роки частка озимої пшениці сягала 61%. У роки, сприятливі для вирощування продовольчого зерна, коли його питома вага підвищується, то фуражного – знижується. Зменшення питомої ваги продовольчого зерна у валовому зборі супроводжується недоодержання прибутку від реалізації, зниженням рентабельності виробництва зернових культур. При підвищенні частки продовольчого зерна і, відповідно, при зменшенні питомої ваги зернофуражу у валовому зборі зернових частина фуражних фондів у господарства може покриватися за рахунок сортів м’якої озимої пшениці. Але використання пшениці для годування худоби недоцільне з господарської точки зору.

Для нашої країни хліб і хлібопродукти є основою харчування. За останні роки споживання хлібних продуктів на душу населення зросло з 138кг. у 1985р. До 145кг. у 1994р. При фізіологічній нормі його споживання 101кг. у раціоні харчування мешканця нашої країни хліб та картопля становить 46%, у той час як у американця – 22%. У цілому продовольчим зерном ми забезпечуємо свої потреби, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці, круп’яних культур. В зв’язку з цим у вирішенні зернової проблеми пріоритетне значення надаватиметься збільшенню виробництва високоякісного зерна твердих і сильних пшениць, посівні площі під якими мають збільшуватись в степових і лісостепових областях України.