Розміщення продуктивних сил Південного економічного району
Національний склад населення району налічує більш як 100 націо-нальностей і народностей, що створює передумови для розвитку етнічного туризму. Для болгарських, турецьких, німецьких, грецьких, чеських гро-мадян, чиї предки жили колись у Криму, на Одещині та в інших областях, розроблено нові тури. Паломницьким цілям можуть слугувати святі місця різних конфесій.
Новим у туристичній індустрії Південного району стає зелений (сільсь-кий) туризм. Район має всі можливості для розвитку нетрадиційних форм туризму: спелеологічного, скалолазання, кінного, велосипедного, дельта-планеризму, гірсько-пішохідного, мисливського, вертолітного, прогулянок на яхтах, підводного (з аквалангом) та ін.
Собівартість туристичних послуг у Причорномор'ї досить висока, що пов'язано із значними витратами на оренду приміщень, землі тощо.
Розвиток іноземного туризму в Криму стримується слабкою мате-ріальною і технічною базою. Необхідне будівництво нових підприємств і модернізація існуючих. Зона іноземного туризму може розширюватися за рахунок показу об'єктів м. Севастополя, Феодосії, Старого Криму, Суда¬ка, Бахчисарая і Керчі.
Для курортів Причорномор'я в цілому характерні: відсутність ком-плексності в їх розвитку (рекреація випадає з економічної структури району); низький рівень зовнішнього рекреаційного потоку; нерівномір¬ний розподіл потоку рекреантів на території й концентрація його на більш освоєних територіях; яскраво виражена сезонність потоку рекреантів; від-сутність єдиної рекреаційної політики будівництва й управління курортами; слабка транспортна забезпеченість курортів; концентрація місцевого на-селення на найбільш цінних у рекреаційному відношенні територіях; слабкорозвинена, вузькоспеціалізована економічна база міст-курортів. Ма-теріально-технічна база не в змозі забезпечити належні умови праці, побуту, відпочинку населення та вільний розвиток рекреаційного господарства.
Діяльність об'єктів портово-промислового комплексу в прибереж¬ній зоні Чорного та Азовського морів негативно впливає на природне середовище.
Найбільшими забруднювачами навколишнього середовища в районі є хімічні, металургійні, нафтопереробні комбінати, а також підприємства харчової промисловості і житлово-комунальне господарство. Нині зусил-лями природоохоронних органів України викид стічних вод більшості підприємств в морську акваторію припинено завдяки організації замкну¬того циклу водогосподарської діяльності. Крім того, створено природоохоронне обладнання для локального очищення різних категорій стічних вод, які містять нафтопродукти, в морських торгових портах і на деяких судноремонтних заводах.
Заходи з охорони навколишнього середовища проводяться, проте коштів на них виділяється занадто мало, застаріле обладнання часто спричинює залпові аварійні викиди, що створює передумови для тоталь¬ного забруднення прибережних акваторій, морського дна і берегової зони нафтопродуктами, технічними мастилами, важкими металами, поверхне¬во-активними речовинами та іншими інгредієнтами.
Розвитку сільськогосподарського виробництва великої шкоди за¬вдає активна ерозія грунтів, прискорені їх лінійне розмивання та площинне змивання. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм. Узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів тощо. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкуван¬ня, створення полезахисних, водоохоронних та протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення лук, берегоукріплен¬ня, терасування селенебезпечних гірських схилів.
Негативно впливають на природне середовище також рекреаційна діяльність, стихійний відпочинок, туризм, їх хаотичний розвиток завдає шкоди природі, особливо на берегах морів, озер, рік, на гірських схилах і терасах Криму. Наслідками неорганізованого туризму часто бувають на-копичення різноманітних відходів, лісові пожежі, що призводять до порушення природних екосистем.З метою збереження різноманітності природно-територіальних ком-плексів та генетичних ресурсів тваринного і рослинного світу, проведення наукових досліджень на території Причорноморського економічного ра¬йону створено ряд заповідників, заказників, заповідно-мисливських господарств. Найбільші заповідники - «Асканія-Нова» (площа 33,3 тис. га) і Чорноморський (площа 87,3 тис. га), включені в 1984 р. ЮНЕСКО в міжнародну мережу біосферних заповідників. Державними заповідника¬ми України є Карадазький (площа 2,9 тис. га), Ялтинський гідро-лісовий (14,6 тис. га). З чотирьох заповідно-мисливських господарств України два розміщені в райолі - Азово-Сиваське (34,1 тис. га) та Кримське (42,9 тис. га), де проводиться робота щодо збільшення та регулювання кі¬лькості цінних мисливських тварин, а також розселення їх по різних районах, вивчаються природні умови місць їх проживання, охороняються рідкісні та зникаючі види, здійснюється акліматизація окремих видів мис¬ливської фауни.