Розміщення продуктивних сил Південного економічного району
Виняткове народогосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їх узбережжях розміщені великі промислові центри й порти - Одеса, Миколаїв, Херсон. У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички), найбіль¬ший вилов якої в Керченській протоці, коли восени вона йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море -одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє роз¬множенню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорость філофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості.
Грунти району різноманітні. Розміщення грунтів у районі має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними грун¬тами. На Південному березі Криму грунти червоноземного типу. Грунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних аг-ротехнічних методів обробки та зрошування дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення - перетворенню району на вели¬ку здравницю.Більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму - у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшості території району - степова. Лісом зайнято не більше 1,5 - 2,5% території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені. У бапках і ярах трапляються переліски з клену, ясена, дуба та кущів - бересклету, шипшини, кизилу. Лише в низовинах Дніпра, Дунаю, Дністра та деяких інших річок є великі зарості очерету - доброго матеріалу для виробництва теплоізоляційних плит. Особливий інтерес він становить як сировина для виробництва це¬люлози.
У районі значні родовища корисних копалин, які становлять основу для розвитку промисловості. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сива¬ша, різні види будівельних матеріалів (граніт, вапняки, мергелисті глини та ін.). Найбільше значення має залізна руда, виявлена в багатьох пунктах району (в Одеській області - Фрунзенська магнітна аномалія, в Херсонсь¬кій - Високопільське та Приазовське родовища). Однак головна роль належить Керченському басейну. Інші родовища нині промислового зна¬чення не мають. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд т (майже 14% промислових запасів руди України). Поклади її залягають на невеликій глибині (5-25м), що дає змогу видобувати її відкритим способом, у муль-дах, серед яких найбільше значення мають: Ак-Манайська, Салинь-Ойсульська, Казенська, Оссовінська, Баксинська, Комиш-Бурун-ська. Північна, Ельтиген-Ортельська і Киз-Аульська. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28-30%) і потребують збагачення. Керченські руди містять домішки марганцю, ванадію, фосфо¬ру і миш'яку. При їх переробці можна виробляти оксид ванадію (V), а також фосфатшлак - цінне добриво. Розмелений фосфатшлак із вмістом оксиду фосфору (V) (12-18%) рівноцінний суперфосфату, але при цьому дешев¬ший у 4 рази.
Найбагатші на залізо Ельтиген-Ортельська, Комиш-Бурунська, Пів-нічна і Киз-Аульська мульди. Дві перші, починаючи з 1936р., розробляються Комиш-Бурунським залізорудним комбінатом. Промисло¬ве освоєння їх пояснюється тим, що вони добре розвідані і найбільші. Крім того, має значення вигідне транспортно-географічне положення, яке дає змогу використовувати морський транспорт для перевезення руди на «Азовсталь», а в протилежному напрямку -донецьке вугілля.
У районі більше половини республіканських запасів флюсових вап-няків. Основні родовища їх - Балаклавське й Старокримське. Запаси їх становлять сотні мільйонів тонн. Крім того, флюсові вапняки виявлено в Нижньому Придніпров'ї. Щороку в районі видобувають близько 6 млн т флюсів, які відправляють на металургійні заводи Донбасу та Придніпро¬в'я. Висока механічна міцність вапняків Балаклавської групи дає змогу використовувати їх в якості будівельного та облицювального матеріалу, заповнювача бетону для покриття доріг та інших цілей.
Південний район добре забезпечений сировиною для бу¬дівельної індустрії-вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут міститься 84% запасів вапняку, 100% - діориту, 94% - мармуру від загальних по країні. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них АР Крим та Одеська область.
Серед природних ресурсів багато озер і лиманів, води яких містять солі натрію, хлору, брому, особливо Сиваша, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер і лиманів є цінною сировиною для хімічної промис-ловості.
На території району виділяється Причорноморсько-Кримська наф-тогазоносна область, у якій відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд м3. Найбільші з них Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. На дні Чорного моря, особливо біля о. Зміїного (Одеська область), геологи ви¬явили ряд перспективних газових І нафтових родовищ (підземних і водночас підводних структур). Іншими видами палива район забезпечений недоста-тньою мірою. Прояви покладів кам'яного вугілля виявлено в Бахчисарайському районі АР Крим, бурого вугілля - в Єланецькому райо¬ні Миколаївської області, Белградському районі Одеської та біля Рені. Однак промислового значення вони не мають. В якості місцевого палива використовують торф, поклади якого є в Голопристанському й Цюрупинському районах Херсонської області, Вознесенському та Ново-одеському районах Миколаївської області.