Розміщення продуктивних сил Південного економічного району
У районі зрошується велика площа земель. Діють Краснознам'ян-ська в Херсонській області, Інгулецька в Миколаївській, Татарбунарська в Одеській, Північно-Кримська в АР Крим зрошувальні системи.
5. Транспортний комплекс
У районі розвинені всі види транспорту. Найбільша густота залізниць в Одеській області (34,6 км на 1000 км2). Головні залізничні вузли - Одеса, Херсон, Каховка, Миколаїв, Вознесенськ, Сімферополь, Джанкой.
Загальна довжина автомобільних шляхів - 25,4 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 23,9 тис. км. Основні автомобільні шляхи держав¬ного та міжнародного значення: Миколаїв - Одеса- Кишинів; Миколаїв -Херсон - Сімферополь; Миколаїв - Кіровоград; Миколаїв - Кривий Ріг; Рені - Ростов-на-Дону; Одеса - Ізмаїл. Діє міжміська тролейбусна лінія Сімферополь - Ялта (майже 79км).
Морський транспорт забезпечує переважно каботажні перевезення, має державне й міжнародне значення. Головні порти - Одеса, Херсон, Ге-нічеськ,.Скадовськ, Миколаїв, Очаків, Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія. Іллічівські портовики представляють Україну в такій важли¬вій справі, як освоєння і розвиток транспортних коридорів. Працюють паромні лінії Іллічівськ - Варна, Іллічівськ - порти Туреччини, Іллічівськ - Поті. Євразіатський транспортний коридор включає Іллічівський мор¬ський торговий флот. На базі Дунайського пароплавства створено ліхтерну транспортно-виробничу систему, що забезпечує ефективне перевезення вантажів з придунайських міст Європи в порти Південно-Східної Азії та інших регіонів без їх перевантаження. Судноплавство здійснюється Дніп¬ром (річкові порти - Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), а також І Південним Бугом, Інгулом та Інгульцем (порти Миколаїв, Вознесенськ).
Район вивозить машини, металеві вироби, металургійну сировину, мінеральні добрива, продукти нафтопереробки, будівельні матеріали, уста-ткування для харчової промисловості, сільськогосподарські машини; завозить кам'яне вугілля, нафту, ліс, лісоматеріали, чорні та кольорові метали.
Територією Південного економічного району проходять траси нафтопроводів Кременчук - Херсон, Снігурівка - Одеса; газопро¬воду Шебелинка - Одеса; аміакопроводу Тольятті - Одеса. Аеропорти державного та міжнародного значення є в Одесі (два), Сімферополі, Ми¬колаєві та Херсоні.
Південний район має велике значення у вирішенні пробле¬ми нафти в Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальнішим є доставка її в порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу та південного Середземномор'я і перевантажен¬ня в Одесі та перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсону, Кременчука й Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для цього буде проведена його реконструкція. Ця схема транспортування нафти забезпечуватиме еконо-мічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. Після закінчення будівництва нафтопроводу Одеса - Броди можуть бути збільшені поставки нафти через територію України в Європу. Наявна мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Одеси по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопроводу, поси¬лювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти: Одеса - Снігурівка (з 19 до 45 млн т) і Снігурівка - Кременчук (з 26 до 37 млн т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.
6. Актуальні проблеми району (економічні, соціальні, екологічні).
Од¬нією з актуальних проблем посушливого Причорномор'я є проблема водних ресурсів, оскільки в районі немає необхідної кількості власних во¬дних джерел. Важливою є також проблема пошуку, розвідування та освоєння нових родовищ нафти й газу в прибережній частині та акваторії Чорного й Азовського морів.
Основними напрямками перспективного розвитку Південного економічного району є вдосконалення його спеціалізації як індустріально-аграрного району, важливого транспортно-морського й ре¬креаційного регіону з розвиненим курортно-туристським господарством.Перспективним є забезпечення Кримського півострова енергоресу-рсами, переважно за рахунок нетрадиційних, екологічно чистих джерел енергії, зокрема розміщення вітрових енергоустановок (на Ай-Петрі, Ка-раби-яйла, Арабатській стрілці та в Західному Криму). Північна, східна й західна частини Кримського півострова перспективні для спорудження мережі станцій геотермального енергопостачання сільських районів рів-нинного Криму, рекреаційних підприємств Саксько-Євпаторійського курорту, населених пунктів Керченського півострова.