Розміщення продуктивних сил Туреччини

Туреччина має досить розвинуту транспортну систему. У цій галузі зайнято 3% населення країни.

Домінуюче положення в системі перевезень займає автомобільний транспорт. У 1993 р. на його частку приходилося 93,2 % внутрішніх перевезень і 70,7 % внутрішнього вантажообігу. Число автотранспортних засобів швидко росте. Довжина шосейних і групових доріг державного і районного значення склала 109,4 тис. км (державні значення 58,7 тис. км).

Велике значення для розвитку автомобільного транспорту Туреччини має введення в експлуатацію другого підвісного моста через Босфор. Він дозволив збільшити потік транзитних вантажів через Туреччину, що є джерелом надходження валюти.

Залізничний транспорт

Загальна довжина залізниць 10 390 км. Через пережитий у 80-х м.м. кризи залізниця одержує повільний розвиток.

Повітряний транспорт

До 1987 р. у Туреччині існувала одна авіакомпанія - державна, котра здійснювала перевезення пасажирів, як на внутрішніх, так і на закордонних авіалініях. (Тюрк Хава йоллари - ТХЙ). Пізніше з'явилося кілька приватних авіаліній, що здійснювала перевезення авіапасажирів на місцевих лініях на невелике відстані літаками малої авіації.

Усе більше значення преобритает трубопровідний транспорт. Нафтопровід (Туреччина - Іран) Газопровід (Туреччина - Росія) 9,5 % усього вантажообігу.

Зв'язок

У Туреччині внутрішній і міжнародний поштовий зв'язок перебуває у віданні Експлуатаційної Генеральної дирекції, що є державною економічною організацією. У 1993 р. вона мало 41,7 тис. відділень по всій країні.

У 80- роках проводилася широка програма модернізації поштових і телеграфних служб, оснащення їхнім сучасним устаткуванням, що дозволяє механізувати й автоматизувати багато поштових операцій.

Швидко розвивається телефонний зв'язок. Нараховується 11,9 млн. абонентів.

Успішно в Туреччині розвивається телексний зв'язок і комп'ютерна комунікація і їхні потреби цілком задоволені.

Також на території Туреччини розвитий морський і небагато річковий транспорт. Основні морські порти: Стамбул, Измир, Зонгулдак.

Висновки

Туреччина – перспективна країна з великим потенціалом розвитку на майбутнє. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі средиземноморскими.

На території Туреччини нараховується більш 100 видів корисних копалин. Країна має у своєму розпорядженні багато видів рудної, гірничо-хімічної, паливно-енергетичної сировини. У першу чергу варто назвати - хромові, вольфрамові, мідні руди, мармур, вугілля й ін. На долю Туреччини приходиться 25 % загальносвітового запасу ртуті. Туреччина володіє величезними паливно-енергетичними ресурсами - нафта , уран, буре вугілля, кам'яне вугілля. На території Туреччини залягають такі породи як: азбест, мармур, сірка.

Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушення в індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по ряду параметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, прилягаючих до них сферах економічної діяльності (лесно господарство, рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього населення і створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте не опускається нижче 20-25 %. У землеробстві створюються майже дві третини всього доходу даної отрали. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а роль лісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.У Туреччині розвивається текстильна промисловість, харчосмакова, металургійна, хімічна промисловість, а також видобувна, нафтопереробна і машинобудівна промисловості.