Лісові ресурси України: сучасний стан, проблеми і перспективи

До позитивних сторін польської системи ведення лісового господарства слід зарахувати:

— лісове господарство Польщі самоврядне і самоокупне;

— в системі немає підґрунтя для зловживань із заниженням оцінки деревини на пні та перекручуванням звітності стосовно рубок догляду та санітарних рубок;

— польська система заохочує до здійснення ефективного господарювання;

— необхідність сплати умовно фіксованого (за площею лісу) податку спонукає до підвищення продуктивності насаджень, що покращує екологічні властивості лісу;

— забезпечується жорсткий нагляд із боку Міністерства екології та місцевої влади за станом лісів;

— особлива увага надається статусу лісової охорони.

Впровадження зазначеної моделі реформування лісового господарства мало б здійснюватися в Україні у два етапи.

На першому етапі для забезпечення переходу до самоокупності галузі необхідно розмір надходжень за спеціальне використання лісових ресурсів підвищити до рівня, який компенсуватиме витрати державного бюджету на ведення лісового господарства та на утримання Держкомлісгоспу з його установами. Для цього необхідно істотно підвищити таксову вартість деревини на пні й поширити застосування такс під час відпуску товарної (ліквідної) деревини на пні на всіх заготівельників деревини, включно з рубками догляду, санітарними та іншими рубками, за винятком догляду за молодняками (до 40 років).Зараховувати надходження збору за спеціальне використання лісових ресурсів на рахунок спеціального фонду державного бюджету (Лісовий фонд) та фінансувати заходи із ведення лісового господарства й утримання Держкомлісгоспу з його установами в основному у межах коштів, зібраних до Лісового фонду.

Забезпечити жорсткий контроль із боку Лісової охорони та органів Мінекоресурсів за здійсненням екологічно безпечного лісокористування.

Враховувати при визначенні і проведенні рубок головного користування та рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, необхідність наближення таксаційних показників лісостанів до характеристик нормального лісу.

На другому етапі реформи слід розпочати реорганізацію Державного комітету лісового господарства у напрямі створення державного підприємства «Ліси України», включивши до його складу держлісгоспи. Функції з державного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів мають бути передані Міністерству екології та природних ресурсів.

Державне підприємство «Ліси України» має функціонувати на принципах самоокупності. Замість плати за спеціальне використання лісових ресурсів повинно бути запроваджене стягування лісового податку. Доходи Лісового фонду від плати за використання лісових ресурсів мають бути замінені відрахуваннями від доходів організацій, що входять до складу ДП «Ліси України», і спрямовуватися на покриття нестачі фінансових ресурсів держлісгоспам, які мають несприятливі умови лісовирощування. З державного бюджету кошти можуть виділятися виключно на часткову підтримку ведення лісового господарства південних областей та заліснення територій, несприятливих для ведення сільського господарства.

Здійснення реформи у цьому напрямі усуне підґрунтя для зловживань із оцінкою деревини на пні та перекручуванням звітності стосовно рубок догляду і санітарних рубок, які повністю втратять економічну привабливість. Це дозволить побудувати лісові відносини на раціональній, ефективній основі. В лісі буде справжній господар, діяльність якого спрямовуватиметься не на пристосування до абсурдної в економічному плані системи, а на здійснення ефективного господарювання, підвищення продуктивності насаджень та покращання екологічних властивостей лісу.

Розумію, що висновки і рекомендації, запропоновані міжвідомчою радою, не можуть мати імперативного характеру. Це погляд «із боку», одержаний у результаті вивчення ситуації, що склалася в лісовому господарстві України. Водночас упевнений, що реформування лісових відносин є надзвичайно важливим питанням. Реформа здатна надати поштовху розвитку лісового господарства, а отже — поліпшити якість українських лісів. І це — головне.