Лісові ресурси України: сучасний стан, проблеми і перспективи
З погляду операцій на внутрішньому ринку, це може частково пояснюватися низькою купівельною спроможністю українських споживачів. Але ж значна частина української ділової деревини експортується, отже, продається за цінами світового ринку.
Росія, де таксова вартість деревини на пні ще нижча, ніж в Україні, частково компенсує втрати казни за рахунок експортерів. Для захисту інтересів російської держави при експорті деревини встановлено вивізне мито у розмірі 10% контрактної ціни, але не нижче певного мінімуму, який становить 2,5 євро (16 грн.) за кубометр хвойних порід та 24 євро (156 грн.) за кубометр деревини цінних порід (дуба, бука). Можна порівняти ці цифри з розміром плати за спеціальне використання лісових ресурсів в Україні (вивізного мита на деревину Україна не застосовує) і зробити висновки про вигоду української держави та російської держави від експорту деревини.Відмовившись від застосування вивізного мита на круглий ліс, Україна фактично відмовляється від своїх прибутків на користь експортерів (навіщо!?). А потім у державному бюджеті вишукуються кошти на ведення лісового господарства за рахунок податків населення.
На розгляд Верховної Ради України внесено два законопроекти про запровадження мита на вивезення необробленої деревини, але справа поки що не рухається. А можна було б саме ці додаткові кошти і спрямувати на підтримку та розвиток лісівництва.
Такими, на нашу думку, є основні недоліки та прорахунки у веденні й організації лісового господарства України. Відразу зауважимо, що ситуація в лісовому господарстві не гірша й не краща, ніж в інших галузях економіки країни. Тут, як і будь-де, є свої позитиви й негативи. Понад те, часті та плідні зустрічі з фахівцями й науковцями засвідчили, що біля керма галузі стоять достойні люди, а лісівнича наука динамічно розвивається.
Проблема полягає в тому, що лісове господарство і сьогодні існує в рамках старої соціалістичної системи господарювання, яка найбільш потворно вмонтувалась у ринкове оточення. В лісовому господарстві складається ряд особливостей, які роблять цю галузь дуже привабливою для зловживань та порушень. Неефективна, непрозора організація лісових відносин не сприяє ані підвищенню продуктивності лісів, ані динамічному розвитку галузі.
Є два шляхи вирішення проблеми.
Перший — удосконалення існуючої системи за прикладом перетворень, які здійснює Росія. Росія відокремила лісове господарство від лісової промисловості. Це дало змогу розмежувати функції оцінки деревини на пні (продавця деревини на пні) і здійснення рубок головного користування (покупця деревини на пні).
Другий шлях — побудова нової системи лісових відносин за досвідом Польщі. Лісове господарство Польщі ведеться комплексно. Воно включає лісогосподарську та лісопромислову діяльності на основі принципів невичерпності лісових ресурсів, самоокупності галузі та платності користування землями лісового фонду.
Міжвідомча аналітично-консультативна рада, за дорученням Президента України, провела ґрунтовне обговорення стратегічних питань розвитку лісового господарства з залученням широкого кола спеціалістів, науковців, практиків та представників громадськості.
Розповсюджені міжвідомчою аналітично-консультативною радою матеріали отримали надзвичайно широкий резонанс. Надійшла велика кількість пропозицій від міністерств і відомств, народних депутатів, облдержадміністрацій, наукових та освітніх установ, лісогосподарських об’єднань, акціонерних компаній, громадських організацій та окремих громадян.
Аналіз отриманої кореспонденції засвідчив, що намір провести широке обговорення важливих питань, пов’язаних із майбутнім українських лісів, виявився вдалим і корисним.
З основного питання, що виносилось на обговорення, — стосовно вибору шляхів реформування галузі — думки респондентів розділились, проте більшість підтримала «польський» шлях розвитку галузі.
На нашу думку, у стратегічному плані теж привабливіший шлях реформування, яким іде Польща, оскільки тут спостерігається системний підхід до розв’язання проблем. Крім того, окремі лісогосподарські підприємства України уже фактично працюють за принципом «збирання врожаю», хоча й досі лісове господарство залишається збитковим для української держави.