Лісові ресурси України: сучасний стан, проблеми і перспективи
З огляду на виснаженість українських лісів та беручи до уваги низький внесок лісового господарства в економіку країни, можна було б запропонувати значно обмежити вирубку. Проте така пропозиція мала б сенс, якби весь ліс в Україні був природним. Насправді ж половина його є штучним, посадженим.
Викликає стурбованість продуктивність українських лісів. За даними державного обліку, з 12,8 млн. куб. м ліквідної деревини, заготовленої у 2002 році, 4,5 млн. куб. м, або 35,4%, становили дрова для опалення, тоді як, за нормативними таблицями1 , питома вага дров у структурі ліквідної деревини має становити від 2% (ялина) до 12% (осика). На цьому тлі цифра 35,4% — неприродно висока.Ситуація з лісами України не безнадійна, попри надмірну, рукотворну зрідженість лісів у групах пристигаючих, стиглих і перестійних лісостанів та наведені цифри щодо продуктивності таких лісів. Важливим є той факт, що стан молодняків та середньовікових насаджень близький до стану нормального лісу. Отже, в цілому лісове господарство України має хороші перспективи, пов’язані з наявністю доброго старту для правильного господарювання у майбутньому. Вирощування лісостанів, близьких до нормальних, має стати стратегічним напрямом розвитку лісівництва України. Гасло «господарювання слід вести так, щоб показники українських лісів наближалися до показників нормальних лісів» має стати домінуючим у політиці Держкомлісгоспу та Мінекоресурсів.
2. Неефективна організація ведення лісового господарства, поєднання функцій державного управління і контролю у сфері використання, охорони, захисту лісового фонду і відтворення лісів із підприємницькою діяльністю призводить до неефективного господарювання, зростання витрат, відсутності інвестицій та, зрештою, до втрати перспектив розвитку не лише лісового господарства, а й деревообробної, меблевої та целюлозно-паперової галузей промисловості, які стають заручниками непрозорого менеджменту лісового господарства.
3. Лісове господарство для держави, як власника лісових ресурсів, є збитковим. Видатки державного бюджету на ведення лісового господарства значно перевищують надходження від плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
Ця теза у процесі обговорень була найбільш дискусійною.
Незаперечний той факт, що за використання державної власності, якою, по суті, є лісові ресурси, власникові, тобто державі, необхідно платити. І це стосується не лише лісових ресурсів. Так, підприємства, які видобувають корисні копалини, сплачують плату за користування надрами. Підприємства, що здійснюють видобуток природного газу та нафти, вносять до бюджету ще й рентну плату за природний газ та нафту.
За право на заготівлю деревини шляхом рубок головного користування у 2003 році до бюджету надійшло 58 млн. грн. плати за спеціальне використання лісових ресурсів. За той самий період держава витратила на фінансування лісового господарства і мисливства вдвічі більше — 108 млн. грн. Тому як власник лісових ресурсів держава мала збитки, оскільки доходи від використання власності були вдвічі меншими за кошти, витрачені на підтримку власності у нормальному стані. Це свідчить про неефективне використання державної власності.
Що ж стосується сплати податків, таких як податок на прибуток, ПДВ, прибутковий податок із громадян та інші, то їх сплачує будь-яке підприємство, яке здійснює підприємницьку діяльність, незалежно від того, використовує воно природні ресурси чи ні.
4. Наявний механізм сплати такс (плата за дерево на пні, яке підлягає зрубанню) стимулює постійних лісокористувачів до здійснення надмірних рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства. Адже такса сплачується лише при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, за деревину, заготовлену в порядку рубок догляду, плата не береться.
Поєднання в особі державних лісогосподарських підприємств несумісних функцій продавця деревини на пні, покупця деревини на пні та контролера правильності обчислення збору призводить до господарювання за формулою: сам вирощую, сам оцінюю, сам визначаю плату, сам у себе купую, сам рубаю, сам себе контролюю. Це свідчить, що механізми господарювання в лісах абсолютно не відповідають ринковим засадам розвитку національної економіки. На нашу думку, саме тут і криється причина «вкрай низької» продуктивності українських лісів.
5. Плата, яку отримує українська держава від продажу деревини на пні, набагато нижча за ту, яку отримують власники лісів в інших країнах світу.
Середньозважена плата за спеціальне використання лісових ресурсів становить 14 грн. за кубометр ділової деревини та 1,1 грн. за кубометр дров’яної деревини.