Міфологічна основа “Авести”
Мономентальність образу Мітри поєднується з деталізованістю в опису його зовнішності (у нього тисяча вух, десять тисяч очей і т.п.). Цю ж особливість можна помітити і в описі богатиря Керсаспе.
В різних описах іншого роду також спостерігається намагання дати більш повнішу картину за рахунок подробиць, що відносяться до даного явища. Цей опис зберігає ту не розчленованість сприйняття дійсності, яка була характерна для людини того періоду.Останній цар “Авести” відобразив ідеологію і ідеалістичне вчення зароастрійських акерців. З формуванням зароастрійської церкви зразки усної народної творчості, які входили до складу “Авести” були підкорені її вченню. Особистості Зароастри була надана божественність, винятковість. З цією метою в частині “Авести”, де були описані його життя і діяльність, були введені міфологічні елементи. Так, в “Авесті” розповідається про спробу Ангра – Манью збити за допомогою деви брехні Друджа з дороги істинного Зароастра, спроба закінчилась невдачею. Вмішання бога світла і добра спасає праведника від спокуси і укріплює його рішучість боротися з силами зла. На кінець, цей цар в уже дуже розвинутому вигляді відображає вчення про абстрактних божествах, вчення про рай і темна – темна безодня, куди якось правдива діва зкидає грішників з моста, що веде до життя Бога, вчення про кінець світу, про воскресіння із мертвих, про прихід месії.
В основі образності царів, пов’язаних з виникненням і розвитком зороастризму, лежить дуалістичне уявлення про світ. Образи божеств уособлюють собою різні людські якості і здібності, а тому вони розливчасті і абстрактні.
Дуалістичність світосприйняття, що відображається у цих шарах, відбилася на їх формі. Наприклад, коли говориться про боротьбу добра і зла, про проходження життя і смерті, то кожен рядок має антитези і антоніми, що підкреслює протиставлення сил.
Частини “Авести”, створені жерцями, стоять нижче тих, в яких використані були елементи усної творчості. “Авеста” відобразила усну народну творчість, в змісті і формі її відобразилися як народна тенденція, що краще видно в давніх шарах, так і аристократична, що була унесена з розвитком суспільної нерівності. Постільки “Авеста” відображає неподільність сприйняття давньої людини, постільки вона є предметом для вивчення історії літератури, природничих наук, релігії, філософії, історії Ірану і його давньої географії.
Богів, яким поклонялися індо іранці, було багато, а образ богослужіння завжди присвячувався окремому божеству. Поряд з божествами культу (Вогонь, Вода, Хаома...) існували і “природні” боги, що символізували ті чи інші явища природи. Це були боги неба і землі, яких іранці називали Асман і Зам, боги сонця і місяця – Хвар і Мах, два божества вітру – Вата і Вайу.
Іранці вважали, що існують закони природи, завдяки яким сонце рухається рівномірно, відбувається зміна часу і тим самим забезпечується порядок, існуючий в світі. Одна обставина, якій законодавці і жреці надавали великого значення - це святість даного людиною слова. Слово повинно викликати повагу.
Ахура – Мадза – верховне божество, діями якого ніхто не міг управляти. Він в уявах віруючих ні з яким природними явищами не пов’язаний, але є уособленням мудрості, яка повинна керувати всіма діями і богів, і людей.
Індо іранці вірили у кількох абстрактних божеств. І взагалі в них була схильність уособлювати то, що тепер ми б назвали абстракціями. Як далеко заходив процес “обростання” божества, залежно від того, наскільки воно було пов’язано з життям людей і релігійними звичаями і на скільки популярним воно від цього ставало.
Сама ідея про “сім божеств” і стала основною у вченні Зароастри, хоча їх основою були старі уявлення про походження світу. Спочатку, як вважав Зароастра, Ахуро – Медза, створив за допомогою Святого Духа (Сперта Маінйу) 6 більш низьких божеств. Разом з головним вони склали 7 божеств, які створили світ. Ці 6 божеств, в свою чергу, як вчив Зороастр, визвали до життя інші божества, які були добрими богами, що починалися ще у давньоіранському пантеоні. (Сам Зороастр в Гатах, прямо чи опосередковано звертається до декотрих з них, а особливо до Мітра, Апали – Непату, Сраоше, Аші, Геуш – Ірвака). Але всі божества є втіленням самого Ахура – Мадзи, спричиняють творення добра і знищенню зла на землі. В язичницьких віруваннях іранців характерно зв’язок абстрактних божеств з явищами природи, явище це розглядалось як уособлення самого божества. Тому не дивно, що вже у Гатах проходило таке ж об’єднання семи Амеша – Сети з сімома творіннями. Зороастризм став рахуватися раціоналістичною релігією. Людина не тільки повинна опікуватися шістьма меншими творіннями, а й слідкувати за особистим фізичним, моральним здоров’ям, піклуватися про своїх братів, тому, що кожен із них окремо є створінням божим.
Висновок.