Літургія Івана Золотоустого і Василя Великого. Проскомидія

Порядок Літургії такий: спочатку готується речовина для таїнства, потім віруючі готуються до таїнства і, нарешті, здійснюється саме таїнство, і віруючі причащаються. Літургія, таким чином, поділяється на три частини: 1) проско-мидію; 2) літургію оголошених; 3) літургію вірних.

Літургія св. Василія Великого за своїм змістом і порядком однакова з Літургією св. Івана Золотоустого. Відмінність її від останньої полягає ось у чо-му:

Молитви, які священик читає таємно (про себе) у вівтарі (особливо єв-харистійні), значно довші, а тому і співання на цій Літургії бувають протяжні-шими.

Слова Спасителя, якими Він встановив таїнство св. Євахаристії, виго-лошуються так: "дав святим Своїм Ученикам і Апостолам і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.."і затим: "дав святим Своїм Ученикам і Апостолам і сказав: пийте з неї всі, це є Кров Моя..".

Замість піснеспіву: "Достойно є, і це є істина..." співається особлива пі-сня на честь Божої Матері: "Тобою радується, Благодатная, всякая твар, ангель-ський Собор, і чоловічеський рід..."

Крім того, на Літургії св. Василія Великого, яка відправляється у Вели-кий Четвер, замість "Іже херувими" співається: "Вечері Твоєї Тайної, Сину Бо-жий...", а у Великодну Суботу: "Нехай змовкнуть усякі уста людські..."

Літургія св. Василія Великого відправляється тільки десять разів на рік: в навечір'я (напередодні) свят Різдва Христового і Хрещення Господнього (або у дні цих свят, якщо вони припадають на неділю чи понеділок), 1 січня - день пам'яті св. Василія Великого, у п'ять недільних днів Великого посту (без Верб-ної неділі), у Великий (Великодний) Четвер і у Велику (Великодну) Суботу Страсного тижня.

Тепер перейдемо до розгляду питання Проскомидії.

"Проскомидія" – слово грецьке і означає принесення. Так називається перша частина літургії від звичаю давніх християн приносити хліб, вино і все необхідне для звершення літургії. І як засвідчують давні літургійні документи, християни, збираючись на Літургію, приносили зі собою хліб, вино, олію, мед, овочі тощо і жертвували їх Господеві. Частина цих жертвованих приносів слу-жила для євхаристійних цілей, а решту використовувалося для гостин любові, так званих "агапе". З часом через різні обставини ці "приноси", як і "агапе", від-пали, проте, християни самі почали дбати про утримання храмів, церковного клиру, бідних членів своїх громад. Таким чином "дароприношення", крім євха-ристійно-літургічних цілей, приймає ще й харитативний характер. Всенародне дароприношення було виявом любові християн до своєї Церкви, до її духовенс-тва і всіх тих, ким опікувалася Церква. Таким чином церковна спільнота твори-ла одне Тіло, члени якого доповнювали одні одних.

У 5-6 ст. Церква залишає давню традицію приношення дарів і проско-мидія стає актом приготування, молитви і приношенням євхаристійних дарів виключно священнослужителями. Хоча молитва проскомидії має давній відби-ток, адже священик молиться "за тих, що принесли, і тих, за кого принесли", а в анафорі Літургії Св. Василія Великого предстоятель молиться за " тих, що дари тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесли... тих, що плоди при-носять і добро творять у святих твоїх Церквах... пам'ятають про вбогих...воздай їм твоїми багатими і небесними даруваннями".

Під час Проскомидії, як вже зазначалося, відбувається приготування святих дарів, хліба і вина, що символізують тіло і кров Ісуса Христа. Ними по-тім причащатимуть вірних парафіян, що прийшли до храму цього дня. Причас-тя називають Євхаристією. Початок до здійснення святого причастя здійснив сам Ісус Христос під час Таємної вечері. Про це у Біблії говориться: «Увечері того дня Ісус Христос, знаючи, що Його буде видано цієї ж ночі, прийшов з дванадцятьма апостолами Своїми в приготовану світлицю. Коли всі возлягли за столом, Ісус Христос сказав: "Дуже бажав Я цю паску їсти з вами перш ніж за-знаю страждань. Бо кажу вам, що не буду вже більше їсти її, доки вона не спов-ниться в Царстві Божому". Потім встав, зняв із Себе верхній одяг, обв'язався рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги ученикам і обтира-ти рушником, яким був підперезаний.Обмивши ноги ученикам, Ісус Христос надів одяг Свій, возліг і сказав їм: "Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом. От-же, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і Ви робили так само, як Я зробив вам".