Літургія Івана Золотоустого і Василя Великого. Проскомидія
Увесь зміст східної духовності лежить у Святій Літургії. Саме слово "лі-тургія" походить з давньогрецької мови і під ним розуміли "діло одного для до-бра цілої громади, загалу". Навіть сплачення податків, приношення жертви, служба у війську, релігійні обрядові ритуали тощо - це все називали одним сло-вом "літургія". Властиво, це останнє релігійно-сакральне значення Літургії є на сьогодні у християнській традиції основним. Отже, Літургія, як вважала первіс-на Церква, є "служба людей перед Богом"- Служба Божа, Євхаристійне жертво-приношення.
Літургія – найважливіше богослужіння,під час якого здійснюється святе Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Ісусом Хрис-том у четвер увечері, напередодні хресних Його страждань. Умивши ноги Сво-їм апостолам, щоб показати їм приклад смирення, Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, переломив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"; потім Він узяв ча-шу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, промовляю-чи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проли-вається на відпущення гріхів"; причастивши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене".
В перші часи порядок і спосіб здійснення літургії передавалися усно, і всі молитви і священні піснеспіви вивчалися напам'ять. Потім з'явився і пись-мовий виклад апостольської літургії. З часом літургія поповнювалася новими молитвами, піснеспівами і священними дійствами, що порушувало в різних Це-рквах однаковість її звершення. Виникла необхідність об'єднати всі існуючі чи-ни літургій, виробити єдиний спільний варіант. Це і було зроблено в четверто-му столітті, коли припинилися гоніння на християн, і християнська Церква отримала можливість взятися за упорядкування свого внутрішнього життя (Вселенські Собори). В цей час св. Василій Великий записав і запропонував для загального використання складений ним чин літургії. Св. Іоан Золотоустий де-що скоротив цей чин. В основу цього чину була покладена найдавніша літургія св. апостола Якова, першого єпископа Єрусалимського.
Св. Василій Великий був архиєпископом Кесарії Каппадокійської (у Малій Азії). "Великим" його називають за великі подвиги на користь Церкви. Він залишив після себе багато церковних писань, багато молитов і церковних правил. Помер у 379 р.
Св. Іоан Золотоустий був архиєпископом Константинопольським. "Зо-лотоустим" його прозвали за особливу красномовність, з якою він проповідував Слово Боже. Він також залишив після себе багато церковних творів. Він трохи (у молитвах, які читали священики таємно) скоротив чин літургії св. Василія Великого, але суттєвих змін не допустив. Помер у 402 р. на засланні.
Божественна Літургія у візантійському обряді
Подібно до інших християнських літургічних сімей, візантійський обряд охоплює Божественну Літургію (Євхаристію), Таїнства хрещення, миропома-зання, подружжя, єлеопомазання, покаяння і священства; церковне Правило - утреню, вечірню і інші часи; літургічний рік із циклами рухомих і нерухомих свят та різні благословення і посвячення.
Колискою візантійського обряду є Константинопіль. Тут протягом сто-літь відбувся синтез, для якого вихідною точкою в ІV ст. був обряд Антіохії. Наприкінці IV ст. обряд Константинополя починає набувати стаційного харак-теру, що матиме визначальний вплив на форму Божественної Літургії. Його суть полягає в тому, що місцем, де звершується літургічне дійство, є місто: його вулиці, площі і конкретний храм, до якого у процесії прямує вся церковна спі-льнота, щоби в ньому служити Євхаристію. Ці численні стаційні моління зали-шили глибокий слід на Божественній Літургії та інших службах візантійської традиції.
Церкви візантійської традиції відправляють Божественну Літургії (Слу-жбу Божу) у трьох відмінних видах:
Літургія св. Івана Золотоустого, яка звичайно відправляється у майже всі неділі та будні
Літургія св. Василія Великого ідентична попередній, за винятком інак-шої, дещо тривалішої, євхаристійної частини; відправляється загалом до десяти разів на рік
Літургія напередосвячених Дарів відрізняється тим, що немає освячення Дарів протягом самої служби, а вірних причащається часточками, освяченими під час Літургії у попередню неділю; відправляється лише у середи та вівторки протягом Великого Посту і у перші три дні Страсного ТижняЛітургія має різні назви. Перша назва "літургія" – грецька, означає "спі-льна служба" і вказує на те, що Таїнство святого причастя є спасительна жертва Богу за гріхи всієї громади віруючих – живих і померлих. Оскільки Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, що означає "подячна жертва", то й літургія називається "євхаристією". Літургію називають ще "обіднею", бо її належить звершувати в обідній час, і тіло і кров Христові, пропоновані у Таїнс-тві св. причастя, у Слові Божому називаються "трапезою" і "вечерею" Господ-ньою (Див.: 1 Кор. 10, 21; 11, 20). В апостольський час літургія називалася ще "ламанням хліба" (Див.: Діян. 2, 46). У літургії згадується земне життя і вчення Ісуса Христа від народження і до воскресіння та вознесіння Його на небо і при-несені Ним на землю спасительні блага.