Лютеранство і кальвінізм першої половини ХХ ст. формування української протестантської церкви

У 1924-1925 роках зорганізувалися громади у таких населених пунктах Галичини та Покуття: Слодці Лісній, Воскресінцях, Камінках, Раковчику, Пістині, Косові, Заріччю, Добротові, Верхівцях, Перемилові, Кобиловолоках, Яблунові, Задубрівцях, Вислоку Горішньому, Стронятині, Станіславі, Миколаєві та ін. У Коломиї 1925 року відкривається молитовний будинок, 1926 року засновується громада у Львові. За офіційною католицькою статистикою, на початку 30-х років тільки у Галичині налічувалося 1,5 тис. українців-кальвіністів21. Найактивнішу діяльність проводили пастори П.Крат, В.Кузів, Ол.Нижанковський, І.Яцентій, З.Бичинський та ін. На Волині євангелізаційну практику проводили Т.Семенюк, В.Боровський, Т.Довгалюк. У цей період реформатські громади створювалися у Рівному, Олександрії, Тучині, Кустині, Шубкові, Степані, Колевниках, Тростянці, Піскові.

У Молодятині у 1931 р. відбувся Перший з’їзд українських євангельсько-реформованих громад, цього ж року — конференція у Коломиї, де розв’язується питання їхнього об’єднання. У 1931 р. створюється Союз українських євангельсько-реформованих громад (СУЄР). З 1933 р. він діє вже як незалежна церковна організація з центром у Коломиї.Союз будується за усталеною кальвіністською структурою, що у ХХ ст. набула розвинутої форми і за розгалуженістю та багатоступеневістю (ієрархічністю), по суті, вернулася до середньовічної церкви, хоча головні початкові елементи кальвіністського інституту — виборність священиків, помісність громад, республіканська форма правління — залишилися незмінними. Основні засади церковного устрою кальвіністів були викладені у статуті, підготовленому на початку ХХ ст. пресвітеріанською (кальвіністською) церквою у діаспорі для розповсюдження в Україні. Церква “управляється демократично, себто волею віруючого народу”, в ній немає “князів, дармоїдів монахинь та монахів”; “вона керується гаслом: “Яка віра, такий нарід”22. Членом церкви стає віруючий, який прийняв водне хрещення і Господню Вечерю. Найнижча одиниця в кальвіністській церковній структурі — громада, члени якої “збираються на служіння Богу, одержують і управляють церковним майном, вибирають собі урядників, принимають собі священика і рішають, скільки йому можуть платити”. Урядниками громади, тобто церковною старшиною, є куратори, диякони, пресвітери, священики. Куратори опікуються культовою спорудою, церковним майном. Диякони відповідають за релігійне навчання дітей та виховну роботу в громаді. Пресвітери керують усією громадою, її релігійною та позарелігійною діяльністю. Священик (пастор) — служитель у церкві, котрий виголошує проповіді, здійснює обряди. “Раз ординований муж є старшим на ціле життя, хібаби церковний суд його усунув... У всіх судівництвах церкви священик і старший суть рівні по власти, і кождий член парохії має рівне право як і кождий інший бути вибраним на старшого”23.

Урядники й окремі представники з мирян (найшанованіші віруючі) становлять церковну раду, яка виступає вищою владою у громаді. Вона керує церковним будинком, наглядає за молитовними зборами, роботою недільної школи, хором, гуртками, контролює місіонерство та видавничу справу, скликає збори з різних організаційних питань (членські збори) і “взагалі репрезентує парохію, яко місцевий уряд, суд і екзекутива”24. До функції церковної ради належить обрання представників у пресвітерію, до якої входять пресвітери одного міста або округу і по одному старшому з кожної громади. Пресвітерії об’єднуються у суперінтендантуру. Однак найвищий орган для всіх церков у кальвінізмі — загальний собор (синод). Його скликають щороку, і складається він з послів — представників пресвітерій, вибраних з числа керівників і старших. “Отже, Пресвитерська церква є республіканською формою правління через репрезентантів”25. Собор розглядає (приймає або відхиляє) рішення окремих пресвітерій, будучи також найвищим судовим органом, куди може подавати апеляцію будь-який віруючий, незгідний з рішенням своєї церковної влади. При соборі утворюються відділи на чолі з комітетами, що відповідають за ту чи іншу ділянку релігійного й позарелігійного життя.

Союз українських євангельсько-реформованих громад мав суперінтендантуру, очолювану єпископом В.Кузівим. Вона поділялася на три пресвітерії: Галицьку (з центром у Львові), Покутську (в Коломиї), Волинську (у Рівному). Союз у 1936 р. налічував 37 зареєстрованих у місцевих органах влади громад, а також 31 так звану місійну станцію. Останньою вважали ще не зареєстровану громаду, яка проводила євангелізаційну роботу у своєму населеному пункті серед віруючих інших конфесій. У цих 68 осередках у 1936 р. було 2760 дорослих віруючих. Незважаючи на існування у Західній Україні значної кількості пізньопротестантських громад, кальвіністи мали тоді найбільші громади. У середині 30-х років у Польщі налічувалось 835,2 тис. протестантів (що становило 2,6% всього населення), з них 6,7 тис. — українців26, третина з яких входила до Союзу українських євангельсько-реформованих громад. Окрім цього, існувала ще група українців-реформатів (320 осіб, пастор В.Федів), яка діяла автономно.У структурі СУЄР було створено низку відділів. Наприклад, благодійний, що мав кілька стаціонарних осередків, — Український євангельський сиротинець, Освітній фонд для бідних вчителів (діяли у Коломиї). Крім цього, відділ проводив різні разові філантропічні акції: збирав кошти для допомоги потерпілим від стихійного лиха, калікам, інвалідам Першої світової війни й визвольних змагань та ін. Значну роботу проводив молодіжний відділ, якому на початку 30-х років вдалося створити юнацьку організацію — Гурток української євангельської молоді. Крім власне релігійної (адже осередок, по суті, був міні-моделлю Союзу, суб’єктом і об’єктом роботи в якому була молодь) гурток здійснював громадсько-культурну практику. В його плани на 1932 р., наприклад, входило “несення освіти неграмотним і малограмотним. Всі неграмотні члени учаться читати і писати, малограмотні продовжують свою освіту... Закладають бібліотечки, випускають газети.., прагнуть не лише загальної освіти, а спеціальної, де дістануться науки ремесла.., ширять також освіту в народі.., ширять Біблію, релігійні часописи, а також інші научні, господарські, кооперативні, книжечки чи газети.., співпрацюють з товариствами “Просвіта”, “Рідна школа”, “Сільський господар”, “Відродження”, з кооперативами”27.