Християнська церква у Візантії в iv-vii ст.

2.Протоиерей Смирнов П.

складати заповіти на спадок на користь церкви, дозволялось будівництво культових споруд - храмів.

У 325 р. за ініціативою Константина Великого був скликаний І Вселенський собор у Нікеї. На відкритті собору імператор сказав, що"...внутрішня сум'ятиця у Церкві Божій - страшніше усякої війни."1

В Нікейському соборі існувало три угрупування духовенства -православні, їхні супротивники аріани і так звані піваріани. Прихильники ортодоксії стверджували, що Син Божий рівний Отцю і раціонально пояснити це неможливо через недосконалість людського розуму: "Таїнство святої рівнопоклоняємої Трійці перевищує усякий розум, не піддається вивченню, а іпостась Сина Божого неодягнена для всякої створеної істоти, як неодягнений і сам Отець"2. У вітальному слові до імператора Константина вони заявили, що ціль собору, "... щоб ніхто з єретиків не

розірвав єдності триєдиного Бога і не піддав зневазі нашу віру." Головними представниками православних на соборі були олександрійський єпископ Олександр, кордубський єпископ Осія.

Аріани називали себе "дослідниками віри". Власне, аріани називали Ісуса Христа людиною, на яку зійшла Божественна мудрість. Група піваріан на чолі з Євсевієм Кесарійським визнавали Сина Божого Богом, але вважали його божеством, нижчим від божества Отця і підпорядкованим йому. Невизначеність цієї групи дозволяла і аріанам, і православним визнавати їх своїми прибічниками.

В результаті діяльності собору було проголошено Символ Віри і піддано анафемі вчення Арія. На Нікейському соборі Символ Віри не набув ще сучасного вигляду. До його складу входили твердження про Бога – Отця

______________________________________________________

1.Деяние Вселенських соборов. - Т.І.

2.Лебедев А.П. Вселенские соборы IV й V веков.

3.Деяния Вселенських соборов. - Т.І.

і Бога - Сина, у які без заперечень мав вірити кожний християнин. З 317 отців собору Символ Віри не підписали лише два єгипетських єпископа, а анафему не підписали Євсевій Нікодимський і Фіогнис Нікейський.

Після завершення роботи собору імператор звернувся до учасників собору з посланням: "Арій справедливо заслужив зневаги,...богопротивні твори його підлягають спаленню."1

Нікейське віросповідання не всюди було прийняте, а утворилося дві церковні партії: олександрійська в Єгипті та антіохійська в Сирії. Перша дотримувалася рішень Нікейського собору, а друга продовжувала визнавати аріанство.Актів і протоколів II Вселенського собору у Константинополі до нас не дійшло. Єдиним документом з результатами догматичної діяльності цього Собору залишається Символ Віри Константинопольський, ще відомий під назвою Нікео - Константинопольського. Цей собор був скликаний за ініціативою імператора Феодосія І. У роботі собору брало участь 150 отців, всі зі Сходу. Вони підтвердили Нікейський Символ Віри і доповнили його концепцією походження Святого Духа. У такому незмінному вигляді Символ Віри дійшов до наших днів у прихильників

православної церкви.2 Доповнення походження Святого Духа "і від сина" вперше зустрічається в актах Толедського помісного собору іспанських єпископів у 589 р. і внесене в акти Флорентійського собору 1438 р. Це доповнення, по-латині Fіlіоgе, визнається католицькою церквою, але відкидається православною, як схизма.

Один з канонів II Вселенського собору постановляв, що друге місце у всесвітній церковній ієрархії після Риму буде надане Константинополю, як новій імператорській столиці. Про це рішення римський імператор Рамасій