СВОБОДА СОВІСТІ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ ЙОГО ВИЯВ СУЧАСНИХ УМОВ
У західному суспільстві свобода совісті тракту¬ється як право вільного вибору того чи іншого віро¬сповідання, а також гуманістичного світогляду.
В колишніх; соціалістичних країнах свобода совісті мала деформований характер. Роль релігії та цер¬ковних організацій в суспільному житті вкрай при¬нижувалася, водночас атеїстично-просвітницька ді¬яльність фактично перетворилася на засіб контролю тоталітарної держави над свідомістю громадян. "Атеї-зація" державної політики призводила до численних порушень прав людини, зокрема, в галузі дотримання принципу свободи совісті.
В умовах переходу до правової держави розгор¬тається досить повна дія принципу свободи совісті. Вона отримує свій чіткий законодавчий статус, захи¬щає невід'ємні права людини як від надмірної клерикалізації, так і від однобічної атеїзації.
Отже, свобода совісті тісно пов'язана зі стано¬вищем релігії і церкви в суспільстві, співвідношенням релігійних чинників з державою та її політичними інституціями. Тому цікавим є те, як у стратегічному і практичному планах вирішується дане питання у різ¬них політичних регіонах.
Тісне поєднання офпдйної релігії та державного апарату породжує різні варіації клерикальної держави. В одних країнах (Саудівська Аравія, Пакистан) кле¬рикальний вплив поширюється на різні сфери суспі¬льного буття. Наприклад, в Саудівській Аравії держа¬вною релігією є іслам ваххабістського типу (заснов¬ником вважається релігійний реформатор Мухамед ібн Абд аль-Ваххаб, який жив у XVIII ст.), щодо атеї¬зму, то він заборонений і переслідується за законом. Мусульмани зобов'язані виконувати всі приписи Ко¬рану, судова влада здійснюється шаріатськими суда¬ми. У цьому регіоні поширене мусульманське право, яке підкоряє світську владу впливу релігійної влади.
Інший варіант клерикальної держави створено в Ізраїлі. Державною релігією є ортодоксальний іудаїзм, який змішується з сіоністською ідеологією. Ізраїль¬ське громадянство надається тільки євреям, а євреями, згідно з законом від 10 березня 1970 р., визнаються особи, що народилися від матері єврейської національності і сповідають іудаїзм або навернені в іудейську релігію. Раввінат Ізраїлю має великі повно¬важення у галузі політики, управління державою, ре¬гулюванні сімейно-шлюбних відносин. Останні роз¬глядаються судами за біблійно-талмудистськими принципами.
В інших країнах формально декларується свобода віросповідання, але водночас існують привілейовані релігії й релігійні течії: у арабських країнах це іслам; в латиноамериканських і західноєвропейських — ка¬толицизм; в Греції і Росії — православ'я. Визнання особливого становища тієї чи іншої церкви за¬фіксовано у конституціях 42 держав; законодавство 32 країн обумовлює зайняття вищих постів у державі прийняттям релігійної присяги; у 22 країнах, згідно з конституціями, пост глави держави можуть займати тільки особи, що належать до офіційної церкви. Та¬ким чином, в означених країнах не відповідають дій¬сності механізми конституційного закріплення і пра¬вового регулювання принципу свободи совісті.
Існують країни, в яких офіційної державної релігії не існує. Наприклад, в СІЛА панівної релігії взагалі не було, а у Франції й Туреччині церква свого часу була відокремлена від держави. Відповідним орга¬нізаціям надається можливість брати участь в полі¬тичному житті. Таким чином, за своєю суттю свобода совісті тут означає право людини обирати будь-яке віросповідання або право не сповідати ніякої ре¬лігії. Такі права розглядаються невід'ємними осо¬бистими громадянськими свободами в конституціях цих країн.Ще за часів буржуазних революцій, як уже факти¬чно зазначалося, у Європі виник широкий ідейний рух — вільнодумство, який поставив перед собою за¬вдання боротися проти духовного диктату церкви, за здійснення свободи совісті. У наш час у західних країнах діють товариства вільнодумців, що об'єдну¬ють атеїстично і антиклерикально зорієнтованих людей. Ці товариства входять до Всесвітнього союзу ві¬льнодумців. У 1981 р. у Лозанні (Швейцарія) відбувся 39-й конгрес Всесвітнього союзу вільнодумців, в ро¬боті якого взяли участь представники національних організацій вільнодумців Австрії, Бельгії, Індії, Італії, СІЛА, Швейцарії, Швеції, Фінляндії, ФРН. Конгрес розглянув проблему "Вільнодумство і молодь: за май¬бутнє без догм". У своїх виступах делегати закликали розповсюджувати матеріалістичні ідеї, боротися за всебічний духовний розвиток людини.
У зв'язку з цим необхідно враховувати дві про¬тилежні тенденції, в контексті яких свобода совісті набуває рис певних ідеологічних орієнтацій — кле¬рикалізму і атеїзму.
Предметом нашого розгляду є один з аспектів свободи совісті — її конституційно-правовий зміст. У цьому значенні свобода совісті вивчається як сукуп¬ність правових норм і реальних гарантій, що регу¬люють і визначають розвиток зв'язаних з релігією су¬спільних відносин. Тобто, свобода совісті є правовою категорією.