Цінності та особливості українського національного характеру
Чужу культуру збагачували сотні і тисячі талановитих українців, починаючи з відомих Ю.Котермака, Ф.Прокоповича, Е.Славинецького, Г.Кониського і, завершуючи, постатями останніх століть: М.Остроградського, Ю.Кондратюка, А.Люльки, І.Пудія, В.Вернадського, не говорячи уже про таких видатних митців і педагогів, як І.Репін, П.Чайковський, М.Гоголь, К.Ушинський та ін.
Однак повернемось до періоду деформуючих змін у характері значної частини українців під впливом політики російської імперії, яка безжалісно поглинала етноси заради розширення своєї території та сфер впливу.
Як і за "польської доби", колишня українська старшина у своїй більшості перейняла тепер же "малоросійську свідомість" і стала найбільшим ворогом української самобутності. Як вважає дослідник В.Яворський, у психіці зрусифікованих українців панує роздвоєність. Вони, будучи за духом українцями, за формою намагаються бути росіянами. Це спричиняє нерозв'язний конфлікт між їх внутрішніми бажаннями і способами їх зовнішньої реалізації. У результаті дух не знаходить матеріального виявлення, а матеріальне позбавлене духу.
Саме під впливом історико-культурних та геополітичних умов у характері українців сформувались і такі негативні риси як пасивність, втеча від дійсності в умовах невдачі. "Брак зовнішнього успіху скріплює інтровертність українця, але рівночасно й пасивізм (знеохоту), спричиняючись рівночасно до своєрідної утечі від дійсності, до ілюзіонізму. ...Так, отже, українець настроєний, але без сили волі у прямуваннях" [12, 89]; "А скільки тих зовнішніх невдач та розчарувань було! І осіли вони в характерах наших предків не тільки у формі пасивності, втечі від дійсності, але й в почуттях зависті, агресивності.., українець нерадо спричиняється до успіху сильнішого, авторитет якого мав би визнавати" (там таки).
Така контрастність рис українського характеру є відображенням суперечності та змінюваності історико-культурних та геополітичних умов, у яких він формувався. Різного роду соціальні та політичні зміни, намагання впродовж віків то боротись з негативними впливами, то пристосовуватись до нових обставин породили і певну непослідовність в характерах окремих людей. Це дало підстави І.Драчу у вірші "Вердикт" написати: "...кожен українець – це троїсті музики, одне думає, друге каже, а третє робить"[15].
Певна двоїстість українського характеру е, в тому числі, і наслідком ряду історичних подій – від печенігів до насильницької колективізації, наслідком якої стало винищення сміливих та завзятих, а залишилися жити податливі, слухняні, покірливі з комплексом меншовартості і кривди.
В умовах становлення нової європейської держави – України, до нас, до нашої о народу, до особливостей характеру, звичок, уподобань пильно придивляються народи інших країн. Одні намагаються об'єктивно пізнати наші сильні і слабкі сторони, інші – вишуковують у нас один негатив, щоб посіяти недовіру до нашого народу і перешкодити державотворчим процесам. Тому питання про те, "Які ми с?" носить не тільки психолого-пізнавальний характер, але й державно-політичний.Одиничні негативні особливості характеру окремих осіб і, відповідно, нетипові для всіх українців, окремими недобросовісними журналістами, публіцистами і "дослідниками" узагальнюються і приписуються трохи не всій нації. З таких писань дізнаємося, що ми простакуваті, схильні до крутійства, дрібничкові, приземлені, намагаємось ходити манівцями і постійно гендлювати. Відповідно, робляться висновки про відсутність у нас та наших лідерів високого державного розуму, бачення перспективи, аналітичного підходу до явищ життя та ін.
Не погоджуючись із вищезгаданими твердженням, як нетиповими для нашої нації, ми в той же час мусимо визнати, що труднощі і невдачі у процесах державотворення в Україні, у здійсненні економічних реформ – це не лише наслідок розірваних економічних стосунків з іншими країнами, але й певний прояв особистостей нашого характеру – несприйняття існуючих реалій, швидке впадання в ейфорію, видання бажаного за наявне, спроба перекласти провину за наші негаразди на інших, сперечання українських лідерів "хто більше, а хто менше кладе на терези української долі" та ін.
Одна з психологічних причин наших невдач полягає в тім, що ми віками недооцінюємо самі себе, недооцінюємо наші можливості і в значній мірі переоцінюємо все чуже, не наше На ділі це приводить до намагання механічно запозичити чужі соціальні і культурні стандарти, пересадити їх на наш, принципово відмінний, український грунт, на наше, зовсім відмінне від них, соціально-культурне середовище
Недобру послугу вивченню нашої ментальності роблять і ті дослідники, які напускають "вченого" туману і, не будучи спеціалістами в галузі психології та соціології, допускаються надто спрощеного тлумачення життєво-принципових понять, Так, один із них, виходячи з найдобріших намірів – показати коріння нашого менталітету, наші позитивні якості, стверджує, ніс виховні ідеали "визначаються побутом і місцем проживання, складом води і повітря, особливостями сонячної і космічної радіації, характером харчування і багатьма іншими показниками середовища проживання" [14, 8].