Психологічна характеристика феномену "Ми"

Життєві ролі можуть бути різноманітними, людина може бути різною в різних життєвих ситуаціях, маючи багатий рольовий репертуар, а може, навпаки, завжди залишатись однаковою, граючи в різних групах схожі ролі, переносячи їх з ситуації в ситуацію. В цьому випадку ми говоримо про домінуюче амплуа, яке може бути пов'язане з певним життєвим сценарієм, що обмежує свободу вибору рольової поведінки і звужує особистісну самореалізацію. Переважання групових ролей над особистісними ("феномен Ми") і домінуюче амплуа (при недостатній різноманітності особистісних ролей) можна розглядати як дві форми збідніння індивідуальності. Можна говорити про таке поняття, як "людина рольова" тобто людина, в якої соціальність переважає над індивідуальністю. З точки зору проблеми розвитку особистості та індивідуальності "рольова людина" - це особистість без індивідуальності. Людина юрби - це, відповідно, індивід без індивідуальності, який втратив ознаки особистості, оскільки юрба знеособлює людину.В ракурсі сказаного нового забарвлення набуває проблема особистої відповідальності. "Феномен Ми" може розглядатись як відмова від індивідуальної відповідальності, адже "рольова людина" буде завжди залишатись гвинтиком соціальної машини, виконувати вказівки і накази соціуму (влади), а також прагнути відповідати явним чи неявним соціальним очікуванням. Вона навіть здатна піти на злочин, пояснюючи, що це лише робота або виконання соціального обов'язку (яскравий приклад - фашистські солдати). Колективна відповідальність (за якою ховається індивідуальна безвідповідальність) - це також одна з сторін "феномену Ми". Формування групової свідомості (класової, національної, релігійної) має багато позитивних моментів, але якщо це робиться у відриві від формування індивідуальної самосвідомості - це означає, що ми робимо наголос на формуванні особистості відмовляючись від розвитку індивідуальності. Подібними перекосами страждала і радянська педагогіка, яка попри багато позитивних моментів все ж зосереджувалася на формуванні особистості (її метою, фактично була "людина рольова"), а завдання розвитку індивідуальності (самореалізації людини) в цій педагогіці фактично не ставилося.

Що може статися, якщо переважне формування групової свідомості здійснюється в умовах, коли в людини сформована психологія раба, можна пересвідчитись на прикладі тоталітарних держав. Для тоталітарної суспільної структури цілком достатньо, щоб люди були особистостями (гвинтиками соціальної машини), але цій структурі зовсім не потрібні індивідуальності, яких вона безжалісно знищувала (пригадайте репресії над "ворогами народу", серед яких було багато яскравих індивідуальностей, у 30-ті роки 20-го століття). Ознакою тоталітарної психології є переважання групових цінностей над індивідуальними, а її наслідком є безліч соціальних проблем, про які ми говорили віще. Всі ці закономірності давно простежені західними соціальними та політичними психологами і соціологами. Проте, деякі сучасні адепти комунізму, націоналізму, релігійного фундаменталізму та інших ідеологій з тоталітарним забарвленням ці висновки не хочуть брати до уваги.

З усього сказаного можна зробити висновок, що "феномен Ми" є важливою соціально-психологічною і особистісною характеристикою психології людини. Він є обов'язковим етапом формування особистості, без якого людина не може стати власне людиною, соціальною істотою, суб'єктом життєдіяльності, не може засвоїти суспільні цінності та норми. "Групова" свідомість постійно продовжує жити в кожному з нас. Проте фей феномен з одного боку є психологічною основою багатьох соціально-психологічних і суспільно-політичних проблем (тоталітаризм, міжгрупові конфлікти, тероризм, геноцид тощо), з іншого - він може обмежувати розвиток індивідуальності людини, який у своїй найвищій формі повинен піти "іншим" шляхом, у напрямку розвитку індивідуальних особливостей, але на вищому по відношенню до індивідних якостей рівні.

Література:

1.Бехтерев В. М. Коллективная рефлексология. - Пг.: Колос, 1921. - 432 с.

2.Гой Т. В., Горностай П. П., Кистаева Е. В. Общество и коллективная травма: Семинар Питера Келлермана // Психодрама и современная психотерапия. - 2005. - № 2-3. - С. 141-145.

3.Горностай П. П. Социодрама на Майдане: Четыре цвета украинской политики // Психодрама и современная психотерапия. - 2004. - № 4. - С. 43-49.

4.Келлерман П. Ф. Социодрама // Психодрама и современная психотерапия. - 2004. - № 4. - С. 7-21.

5.Кукиер Р. Психодрама Человечества. Действительно ли это утопия? // Психодрама и современная психотерапия. - 2004. - № 4. - С. 29-42.

6.Лебонъ Г. Психология народовъ и массъ: Пер. съ франц. - СПб.: Изд. Ф.Павленкова, 1896. - 329 с.