Юнг Карл Густав (1875-1961)
За Юнгом, первісний образ, пов'язаний з ідеєю збереження енергії, ви¬ник ще в рамках релігійних уявлень. Найпримітивніші релігії в різних час¬тинах Землі мають в основі своїй цей образ. Єдиною та вирішальною дум¬кою так званих динамістичних релігій є те, що існує загально розповсюдже¬на магічна сила, яка визначає собою події світу. Д. Тейлор і Дж. Фрезер назвали це явище анімізмом. Насправді ж первісні люди не розуміли під своїм поняттям сили нічого "душевного" або "духовного", а лише те, що один американський дослідник блискуче назвав "примітивною енергети¬кою". Це поняття відповідає уявленню про душу, дух, бога, здоров'я, тілесну силу, плодючість, чаклунство, магічний вплив, повагу, цілющі засоби, а також певні форми характеру, яким властива афективна розрядка.
Діалектику Геракліта Юнг тлумачить "аналітично" — як винахід мудре¬ця, що відкрив найдивніший з усіх "психологічних" законів: регулювальну функцію суперечностей як вираження того, що все переходить у свою про¬тилежність. Відтак і раціональні культурні установки необхідним чином переходять у свою протилежність, а саме в "ірраціональне культурне спус¬тошення". В такий спосіб тлумачений закон Геракліта надто просто пояснює факт світових воєн, до того ж ігнорується економічний і соціально-політичний аналіз цих явищ. Юнг ставить собі в заслугу передбачення ве¬ликих історичних подій, зокрема Другої світової війни, можливість якої ніби вбачалася ним ще в 1925 році. Ось підстава цього пророцтва: "... Лю¬дина не може ототожнювати себе тільки з розумом, ірраціональне викорінити не можна, боги як вияв людських пристрастей не можуть і не по¬винні вмерти". У переході раціонального в ірраціональне виникають од¬нобічність, пристрасність, накопичення енергії, те, що стародавні люди на¬звали "богом". Інтереси сучасної людини — це, за Юнгом, той же старий бог, що владно керує поведінкою людей, перетворюючи їх на своїх рабів, спонукаючи їх до аморальних учинків. Так пояснюються, зокрема, соціальні негаразди.
Для популяризації своїх теорій Юнг широко використовує уявлення, пов'язані з тією чи іншою релігією, найбільше — віруваннями стародавньої Індії. Вчення про карму допомагає Юнгові в розкритті сутності архетипу. Санскритський термін "кар" означає "створювати". Мова йде про один із принципів індійської філософії, за яким поведінка одного індивіда створює зародок, що розвивається в іншому індивідові та прямо визначає його долю. Карма — це вплив хороших або поганих дій на постійне переселення душ. Стан (багатство, бідність, пошана, приниження і т.ін.), в якому людина на¬роджується, стає нагородою або помстою за вчинки, здійснені в попередніх поколіннях. Уявлення про аватару теж має схожість з уявленням про архе¬тип. Спільне у них в тому, що певний вихідний "патерн" впливає і фатально визначає майбутню поведінку людини.
Зв'язки свідомого з несвідомим, переживання цих зв'язків були названі Юнгом трансцендентною функцією. Спираючись на реальні та уявні, або раціональні та ірраціональні, дані, вона перекриває розрив між свідомим і несвідомим. Енергія, напруженість, що виникає внаслідок їхньої взаємодії, виражається у фантазіях, мареннях та сновидіннях. Однією з кращих літературних обробок такої трансцендентної функції Юнг вважає другу час¬тину "Фауста" Гете, в якій фантазійна символіка досягає апогею.
Використовуючи власні ідеї щодо природного процесу об'єднання цих двох найважливіших компонентів психіки, Юнг спробував висунути осно¬воположні засади і створити модель аналітичного методу. Смисл його поля¬гає у тому, що несвідоме, спонтанне у людській психіці, розкривається і приєднується до свідомого. В житті існує безліч випадків, коли людина не може власними зусиллями духовно подолати стан психічної кризи. На до¬помогу такій людині має прийти метод лікування, запропонований Юнгом.
У тлумаченні мови сновидінь Юнг відшукує паралелі із психології примітивної або історичної символіки, адже сновидіння, за Юнгом, вини¬кають із несвідомого, яке містить у собі досвід усіх попередніх епох історичного розвитку людини. Відношення, які звичайно розглядаються на рівні об'єкта, слід піднести до рівня суб'єктивності; це дасть змогу зрозуміти, що ж, зрештою, відбувається в самій людині. Зокрема, дані сно¬видінь є символічними уявленнями певного суб'єктивного змісту. Отже, незважаючи на висловлювання Юнга про те, що він віддає перевагу колек¬тивним компонентам людської психіки, вона тлумачиться ним у послідовною суб'єктивно-ідеалістичному плані як творець об'єктивного світу.За Юнгом, проекції залежать від динаміки зв'язків між свідомим і несвідомим. Так, в епоху Просвітництва було відкинуто уявлення про дійсне існування богів; з ними було покінчено. Але, міркує далі Юнг, відповідна психологічна функція залишилась у несвідомому. Люди отруїли себе залишком лібідо, яке раніше було прив'язано в культі до образу бога. Знецінення і витіснення такої сильної функції, як релігійна, має серйозні наслідки для психології окремої людини. Несвідоме відчутно посилюється за рахунок зворотного потоку лібідо, що справляє негативний вплив на по¬ведінку людини з боку архаїчного колективного змісту. Ось чому, за Юн¬гом, період Просвітництва завершився "страхіттями Французької рево¬люції". Під час світових воєн людство знову переживало підйом несвідомих деструктивних сил колективної душі. В результаті сталося масове вбивство. Несвідоме прагнуло цього. До того ж раціоналізм сучасного життя і знецінив раціональне, і функцію ірраціонального звів до несвідомого. Ця функція діє звідти нестримно й руйнівно, як невиліковна хвороба. Саме так карається людство за атеїстичні переконання. Щоб уникнути цього, Юнг рекомендує індивідам і народам (у разі потреби навіть примусово) жити ірраціональним, а свій витончений ідеалізм і дотепність застосовувати так, щоб "безумство раціонального" завершувати невинним чином.