Юнг Карл Густав (1875-1961)
Різні спрямування у філософії Юнг хоче "психологічно" примирити як необхідні компоненти досконалої людини. Ці напрями, зведені до "психологічних типів", доповнюють один одного. Інтроверт важко припасо¬вується до зовнішнього світу. Екстраверт має позитивне ставлення до нього. Перший весь живе у розмірковуванні, другий виявляє ініціативу до прак¬тичної дії. Ось чому ці типи у своєму синтезі дадуть ідеальний "шлюб" — ідейний симбіоз. Коли вони стають віч-на-віч і хочуть зрозуміти одне одно¬го, вони роблять відкриття, що ніколи між ними не було взаєморозуміння. Тільки ідеальна людина — вона ж нормальна — може долати відчуженість типологічну, що, за Юнгом, трапляється дуже рідко.
Юнг намагається опертися на думку Гете, який назвав життєві установ¬ки "систолою і діастолою активності" та вказав, що вони повинні мати гар¬монійну єдність і послідовність у ритмі життя. Здійснити реально цей ритм дуже важко. Це вимагає мистецтва жити. Юнг бачить тут два можливих виходи: покластися повністю на несвідоме, щоб природні закони не пору¬шувались актом свідомості, або ж бути надзвичайно свідомим, щоб упро¬ваджувати в життя протилежні установки.
Підбираючи докази, Юнг робить посилання на працю Фрейда "Дитячі пригадування Леонардо да Вінчі, в якій наводяться факти з висловлювань Леонардо про двох його матерів, а також на спогади Бенвенуто Челліні, в яких той розповідає про своє подвійне походження. Юнг бачить у цьому "міфологічний мотив". Адже й багато героїв різних сказань мають двох ма¬терів (земну й небесну). Ці факти начебто виходять за межі особистих при¬гадувань і породжують думку, що в людині, крім особистих споминів, існують великі первісні картини, як їх ще задовго до виникнення аналітичної психології назвав німецький історик культури Я.Буркгардт.
Юнг наполягає на спадковості людських уявлень, що панували в да¬лекі стародавні часи. Доказ убачається в тому факті, що певний матеріал саг, їхні мотиви повторюються в ідентичних формах повсюдно. У стані психічної хвороби людина може відтворювати картини, добре відомі зі ста¬родавніх текстів. Чимало таких фактів Юнг наводить у своїй книзі "Мандри й символи лібідо".
Так Юнг підходить до свого іншого відкриття — ідеї про найглибший шар несвідомого, в якому дрімають загальнолюдські, первісні образи, що отримали славнозвісну назву архетипів колективного несвідомого, або домінанти.
За визначенням Юнга, архетипи — це комплекси якихось пережитих подій, які постають фатальним чином, а їхня дія починається саме в нашому особистому житті. Бажаючи показати, що ця ідея має саме "архетипну" при¬роду, а також те, що вона розроблялася філософською думкою протягом тисячоліть, Юнг віднаходить цей термін у працях стародавніх ідеологів церкви (Філона Іудейського, Іринея, Діонісія Ареопагіта, Августина), а серед своїх сучасників — у Л.Леві-Брюля. Але найбільше Юнг цінує вчення Платона про "потойбічний" світ ідей, що влучно розкриває зміст поняття архетипу. Таким чином, постають два шари несвідомого: той, що належить особистості, і той, що властивий колективу, спільноті.
Первісні колективні образи як найстаріші й найзагальніші форми уяв¬лень людини є водночас і почуттями, і думкою. У цьому — їхня нерозчле¬нованість і синкретизм. Вони мають власне самостійне життя і можуть ман¬друвати з однієї голови до іншої, виступаючи в аналогічних, але різних за своїм чуттєвим втіленням образах.
Але Юнг іде ще далі – Платона, показуючи його як свого однодумця. Ейдос у Платона, зауважує Юнг, — це вічні ідеї, що є прообразами ре¬чей і зберігаються як трансцендентальні вічні форми в наднебесній ца¬рині. Виникнення поняття енергії, яким тлумачать фізичну подію, пов'язується зі своїм попередником — таємничим вогнем алхіміків — флогістоном, силою тепла, що властива матерії. Первісне тепло стоїків або вічно живий вогонь Геракліта вже зовсім наближаються до примітивного погляду про всюди поширену живу силу, силу росту і зцілення.
Варто простежити, як тлумачить психолог-аналітик тисячолітні "мандри" однієї з найвидатніших думок людини, а саме — ідеї збереження енергії. Вважають, що саме Роберт Майєр є творцем цієї ідеї. Але як мог¬ло трапитись, що її було запропоновано лікарем, а не фізиком? Юнг уточ¬нює свою думку: ідея Майєра, власне, й не була ним створена. Вона не по¬стала внаслідок синтезу тогочасних наукових пошуків і гіпотез. Вона вирос¬ла у своєму творцеві, як рослина.Ідея енергії та її збереження, стверджує Юнг, має бути первинною кар¬тиною, яка перебуває в колективному несвідомому. Вона споконвіку існує в людському духові і діє крізь тисячоліття. Цим усю історію пізнання Юнг зводить до однієї площини — архетипів колективного несвідомого, що фа¬тально визначають наперед хід людської думки. Читач творів Юнга має немовби забути про чіткі межі, що розділяють міфологію, релігію, псевдо¬наукові (астрологічні, окультні та ін.) уявлення, а також мистецтво і науку.